вівторок, 4 березня 2014 р.

Календар літературних і пам'ятних дат. Березень 2014.

9 березня 2014 року - 80 років від дня народження Ю.О.Гагаріна


«Головна сила в людині — це сила духу»

— Юрій Гагарін

Юрій Гагарін народився в Смоленській області 9 березня 1934 року. Шкільні роки Гагаріна припали на час німецької окупації, тому хлопчик кілька разів переривав своє навчання і шостий клас закінчив вже в місті Гжатськ. Після школи він вступив в ремісниче училище, а пізніше — в індустріальний технікум міста Саратова.

В юності Юрія Гагаріна дуже цікавила авіація. Він відвідував авіаклуб і незабаром навіть здійснив політ на першому в своєму житті повітряному судні Як-18.




«Все моє життя здається мені зараз однією прекрасною миттю. Все, що прожито, що зроблено раніше, було прожито і зроблено заради цієї хвилини…»

— Юрій Гагарін


Гагарін закінчив Оренбурзьке училище льотчиків і в
березні 1960 року був зарахований до групи кандидатів в космонавти. А 12 квітня 1961 року був здійснений історичний політ Гагаріна в космос на кораблі «Восток». Судно зробило один оборот навколо планети і успішно повернулося на Землю.

Після цієї події Гагарін став героєм всієї країни. Хрущов особисто наполіг на тому, щоб старшому лейтенанту Юрію Гагаріну присвоїли звання майора. Популярність космонавта стала загальносвітовою. Він активно їздив по різних країнах, зустрічався з найвидатнішими людьми того часу. У професійній діяльності він далі реалізувався як дублер космонавта Володимира Комарова.



«Облетівши Землю в кораблі-супутнику, я побачив, яка прекрасна наша планета. Люди, будемо зберігати і примножувати цю красу, а не руйнувати її»

— Юрій Гагарін


27 березня 1968 року Юрій Гагарін розбився під час польоту на літаку УТІ МіГ-15. Місто, в якому народився легендарний льотчик-космонавт, назвали на честь нього — Гагарін.


«Це не моя особиста слава. Хіба я б міг проникнути в космос, будучи одинаком?

Це слава нашого народу» 
— Юрій Гагарін


"і водив він душі з пітьми"
(21 березня 2014 року - 85 років з дня народження Ю.М.Мушкетика)

Юрій Мушкетик — визнаний майстер сучасної української прози. За три десятиліття літературної праці ним опубліковано більше десяти романів, низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п'єс. За роман «Крапля крові» автора відзначено Республіканською премією ім. М. Островського (1965), за роман «Позиція» — Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1980).
 Народився Юрій Михайлович Мушкетик 21 березня 1929р. в с. Веркиївці на Чернігівщині. Батько працював тоді вчителем, мати брала участь в організації перших созів, потім багато років очолювала колгосп. Уже з дитячих літ майбутній письменник пройшов звичну школу сільського виховання.
  Дитинство Ю. Мушкетика, як і інших його ровесників, було жорстоко обірване війною. Особисті враження про ті драматичні часи згодом ляжуть в основу повісті «Вогні серед ночі» (1959), знайдуть відображення в ряді воєнних новел Ю. Мушкетика, немало прислужаться в написанні «окупаційної», «партизанської» частини роману «Жорстоке милосердя» (1973). А нелегкі повоєнні роки в житті поліського села (і авторовому власному) стануть предметом зображення в повісті «Чорний хліб» (1960), що утворює своєрідну дилогію з повістю «Вогні серед ночі».
   1953р. Ю. Мушкетик закінчує Київський університет, потім ще три роки навчається в аспірантурі при кафедрі української літератури.
  Літературний дебют Ю. Мушкетика припадає на 1954р., коли «Радянський письменник» опублікував його перший твір — повість «Семен Палій». Тоді ж вона вийшла друком у перекладі російською мовою в журналі «Дружба народов» і окремим виданням у видавництві «Молодая гвардия». Повість була прихильно зустрінута критикою і читачем. Однак і в композиції твору, і в обрисовці персонажів ще відчувалась недосвідченість автора. Згодом Ю. Мушкетик істотно доробить повість — новий її варіант опубліковано в двотомнику його творів («Дніпро», 1979). Письменницька недосвідченість деякою мірою позначилася і на історичному романі «Гайдамаки» (1957). Серед факторів, які сприяли зверненню письменника до сучасності, її «гарячої» проблематики, значну роль відіграла його тривала редакційно-журналістська робота (починаючи з 1956р., він упродовж двох десятків літ працює в редакції журналу «Дніпро» — відповідальним секретарем, а згодом і головним редактором).
  Першим його кроком на тому полі став роман «Серце і камінь» (1962). А наступні твори — передусім
роман «Крапля крові» (1964), почасти й «Останній острів» (1969), збірка новел «Зеленеє жито» (1965), повість «День пролітає над нами» (1967) — визначили основну лінію подальшого творчого розвитку письменника.

Досить незвичні для Ю. Мушкетика фантастично- пригодницька повість «З'їж серце лева» (1972),  адресована в основному юному читачеві, та художньо-документальна — «На круті гори» (1976). В першій — печерні леви, мамонти, низка пригод, що трапляються з нашими далекими пращурами десь у часи середнього палеоліту, і їхня боротьба за те, щоб стати людьми, їхнє людське самоусвідомлення. В другій мовиться про видатного вченого В. М. Глушкова.
Новим витком у розвиткові таланту Ю. Мушкетика стали романи й повісті 70 — 80-х років — «Жорстоке милосердя» (1973), «Біла тінь» (1977), «Смерть Сократа», «Біль», «Суд над Сенекою» (1978), «Позиція» (1979), «Вернися в дім свій» (1981), «Віхола» (1982), «Рубіж» (1984), «Обвал», «Жовтий цвіт кульбаби», «Сльоза Офелії» (1985), «Яса» (1987).


"Зоряний дощ їх поезії"

(До Всесвітнього дня поезії)

  







«Поезію слід шукати не в поєднанні слів, але в атмосфері, яку створюють ці сполучення»

— Еміль Верхарн
Рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО Всесвітній день поезії був призначений на 21 березня. Це свято відзначається з 1999 року. Формально всі найголовніші заходи на честь поетів усього світу проводяться в Парижі, оскільки саме там розташована штаб-квартира цього структурного підрозділу ООН.



«На що придатний поет без болю? Вона потрібна йому як друкарська машинка»

— Чарльз Буковскі
Рішення про встановлення Всесвітнього дня поезії 
було прийнято в зв'язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання. Вона формує громадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів. Основна мета Всесвітнього дня поезії — дозволити невеликим видавництвам, які несуть поезію в маси, заявити про себе як можна голосніше. Крім того, представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.


«Поезія — це не «найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови»

— Йосип Бродський
Всесвітній день поезії — це ще й нагадування всім сучасникам про великих поетів, які своїм твердим словом впливали на долі цілих Всесвітній день поезії держав і завжди були в пошані.

«Єдиний мудрець — це поет»

— Страбон

Книги, що знають УСЕ 


Людина не може знати все, але повинна вміти знайти відповідь на будь-яке запитання. Для цього і створюють книги, які “знають все” – енциклопедії, словники, довідники.

А чи знаєш ти, що найкращі путівники по скарбниці людських знань – ЕНЦИКЛОПЕДІЇ. Слово “ЕНЦИКЛОПЕДІЯ” – грецького походження, в перекладі означає “коло знань”. В давнину воно означало просто коло знань, які дають у школі. В сучасному розумінні термін “енциклопедія” з"явився в ХVІ ст. у Франції. Енциклопедіями стали називати книги, в яких коротко розповідається те, що відомо людям про природу, науку, техніку, культуру, мистецтво.
Отож, ЕНЦИКЛОПЕДІЯ сьогодні – це однотомне або багатотомне видання, яке містить в узагальненому вигляді основні відомості з однієї або з усіх галузей знань і практичної діяльності людей, викладені у вигляді коротких статей, розміщених в алфавітному або систематичному порядку. Залежно від обсягу представленої інформації енциклопедії поділяються на великі (кілька десятків томів), малі (10-12 томів), короткі (декілька томів) або одно – тритомні, яких ще називають енциклопедичними словниками або довідниками.






Немає коментарів:

Дописати коментар