Не бійтесь заглядати у словник ( до Міжнародного дня рідної мови )

У мові – вся доля народу!

 Як нема без зірок  небозводу.

 Як блакиті без  сонця нема,

 так і мови нема  без народу,

   І народу без мови нема.

  В. Забаштанський

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Це свято української мови – одне із найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ.

Коли народилася мова? Тоді, коли й народилося людство. А може, раніше? У співі вітру, в мелодіях морських хвиль, у весняних щебетаннях птаства, чи у літньому розмаїтті квітучих ланів. Кожна квітка має не тільки своє забарвлення, а й свій голос. Мова – великий дар природи. Мова – найдорожче, що є у кожного народу. Відберіть у людини мову і вона здичавіє… Український народ виколисав мову в своєму серці, зігрів теплотою душі і віддав у спадок нам.

Ми народжуємося і одержуємо разом з життям рідну мову, як і Вітчизну, материнську ласку… . До кожного з нас слово прийшло з маминим голосом ще над колискою. Упродовж віків, якщо не тисячоліть, слово-рідне, українське – живило душу, вчило бути чесним, сміливим, любити свій край, свою мову. У рідній мові навіки закарбоване минуле України.

Рідне слово – це невід’ємна частина рідного краю. Для українця – це закучерявлені темними парками схили Дніпра в Києві, над якими велично здіймається в небо дзвіниця Печерської лаври; неповторні вулиці під тінистими каштанами; це старовинна архітектура Львова; це золотоверхий Чернігів над срібною Десною, де під склепіннями стародавніх соборів спочивають київські князі й видатні діячі давньої України; це буйнозелена Волинь з сумними плесами озер .

Мова рідна, слово рідне,

 Хто вас забуває,

 Той у грудях не серденько,

 Тільки камінь має.

 Як ту мову мож забути,

 Котрою учила

 Нас всіх ненька говорити,

 Ненька наша мила?

 Що значить для людей рідна мова. Це – тиха мамина колискова, мудре батьківське слово. Це – наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляємо: «Я – українець. Син чи донька цієї землі. Я пишаюся цим, люблю свій народ, свою землю, свою мову!»

  Рідне слово — це найдорожчий скарб людини. Цю думку неодноразово підкреслювали відомі куль¬турні діячі. Але найглибше її розкрив Панас Мирний: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка живого духу, багата скарбниця, в які народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, почування». Нашу українську мову Володимир Самійленко назвав «діамантом дорогим», Дмитро Білоус — «дивом калиновим», а Володимир Сосюра — «мовою солов'їною». Вона — «життя духовного основа», підкреслював Максим Рильський. «Рідна мова дорога людині, як саме життя», — говориться в народному прислів'ї.

   Українська моя рідна мово

  В кожнім слові твоїм  - цілий світ

  Бачу барви у нім веселкові

   І калини червоної цвіт.

   Українська моя рідна мово

    В кожнім слові твоїм  - цілий світ

    Бачу барви у нім веселкові

     І калини червоної цвіт.

У світі налічується більше п'яти тисяч мов, серед них провідне місце займає й українська мова, якою розмовляють в Україні і поза її межами близько 45 мільйонів осіб. Це високо розвинута і багата за своїм словником мова (у «Великому тлумачному словнику української мови» зафіксовано 250 тисяч слів). Порівняймо відомий «Тлумачний словник живої великоруської мови» Володимира Даля, який містить 200 тисяч слів.

Любов до рідної мови є найприроднішим і найсвятішим людським почуттям, Це почуття, яке зароджується ще з маминої колисанки, потрібно розвивати і збагачувати протягом усього життя. І чим глибше людина вживається в рідну мову, тим ефективніше вона формується як духовна особистість з розвиненим почуттям національної самосвідомості, тим надійніше вона себе усвідомлює представником свого народу, бо «мова — то цілюще народне джерело», як підкреслює відомий український педагог Василь Су хомлинський.

 З любові до рідного слова починається любов до України. Немає сумніву в тому, що той, хто любить рідну мову, всім серцем сприйме і справжні патріотичні почуття людини іншої національності.

 Міжнародний день рідної мови відзначає кожна культурна людина, яка усвідомлює, що мова є безцінним надбанням  людства. В читальній залі нашої бібліотеки розроблено виставку «Відкрий, о рідна моя мово, свої скарбниці золоті».