Книги - ювіляри 2018 року

Поринь у світ книжкових героїв

Кожен день нового року дає хороший привід заглянути до книжок, перечитати кращі твори зарубіжної та вітчизняної літератури, ближче познайомитись із біографією тих, завдяки котрим в значній мірі збереглась світова культура.

2018 рік відрізняється великою кількістю книг-ювілярів. Не можливо охопити в одній виставці інформацію про усіх письменників, твори яких у цьому році святкуватимуть ювілей. Тому в нашій бібліотеці – філії №4 експоновано книжкову виставку «Книги - ювіляри 2018 року», де наш читач може ознайомитись із ювілеями найвідоміших творів українських письменників і поетів та всесвітньовідомих книг світової літератури.

 Запрошуємо всіх, хто бажає, завітати до нашої бібліотеки та поринути у світ книжкових героїв, які протягом багатьох поколінь навчають нас бути людяними, сміливими, чесними і товариськими. 

29 січня - День пам'яті Героїв Крут

                    Згадаймо юність, що горіла в Крутах

29 січня виповнюється 100 років з дня трагедії під Крутами. Юнаки - курсанти показали взірець патріотизму та відваги в нерівному бою із більшовиками за незалежність нашої Батьківщини. В нашій бібліотеці експоновано історичну виставку до Дня пам'яті Героїв Крут та по місцевому радіомовленню звучатиме радіопередача «Крути: найбільше важить слово правди».

22 січня - День Соборності України

"України ми ж не прагнем десь - на Вкраїні хочем України"

22 січня в нашій країні відзначають День Соборності. В цей день був проголошений Акт злуки Українських земель: Акт воз'єднання України в одну соборну державу. В нашій бібліотеці діє виставка, де відображені матеріали стосовно державотворення на шляху до соборності, який пройшла наша рідна ненька-Україна. А також серед наших користувачів був організований перегляд відеоматеріалу "України ми ж не прагнем десь - на Вкраїні хочем України", який присвячений темі неподільності та цілісності нашої держави.

25 січня 2018 року - 80 років від дня народження В.Висоцького

«Я, конечно, вернусь – весь в друзьях и мечтах»

 (25 січня 2018 року – 80 років від дня народження 
В. Висоцького)

… Я не люблю уверенности сытой,

Уж лучше пусть откажут тормоза!

Досадно мне, что слово «честь» забыто

И что в чести наветы за глаза …

В. Высоцкий

     Великий актор, поет і співак Володимир Висоцький народився в Москві 25 січня 1938 року. Рідний батько Володимира пішов з сім'ї, коли тривала Велика Вітчизняна війна. Після цього мати вдруге вийшла заміж, але стосунки з вітчимом у юнака не склалися. За деякий час після другого заміжжя матері він пішов жити до батька. Три роки Володимир разом з новою родиною батька жив у Німеччині, а потім знову повернувся до Москви.

     У 1955 році Висоцький вступив до Московського інженерно-будівельного інституту. Однак перспектива стати інженером не надто приваблювала хлопця, тому він покинув навчання і вступив до МХАТ. Через 4 роки Володимир зіграв свою першу роль у фільмі — це була картина «Однолітки». У 1959 році на сцені студентського клубу МДУ прозвучали перші пісні артиста.

         За своє життя Володимир Висоцький зіграв близько 30 ролей в кіно. Його найвідоміші фільми — «Вертикаль», «Небезпечні гастролі», «Дон Жуан», «Единственная», «Розповідь про те, як цар Петро арапа женив». Але найголовнішою роллю в його житті стала роль Гліба Жеглова у телесеріалі «Місце зустрічі змінити не можна».

     Актор грав в театрі на Таганці, написав і виконав майже 700 пісень. Його музика була неймовірно популярною і залишається такою дотепер. Висоцького обожнювали за глибокий сенс його пісень і неймовірну енергетику, якою він надихав людей.

Третьою дружиною та музою Висоцького стала Марина Владі.

«Люблю тебя сейчас, не тайно – напоказ…”»

Марине Влади

Люблю тебя сейчас, не тайно – напоказ.

Не «после» и не «до» в лучах твоих сгораю.

Навзрыд или смеясь, но я люблю сейчас,

А в прошлом – не хочу, а в будущем – не знаю.

В прошедшем «я любил» – печальнее могил,

Все нежное во мне бескрылит и стреножит,

Хотя поэт поэтов говорил:

«Я вас любил, любовь еще, быть может…» …

     Борючись з режимом, він захопився алкоголем і наркотиками. Це згодом і вбило його.

     Помер Володимир Висоцький 25 липня 1980 року.

     До 80-річниці від дня народження Володимира Висоцького, на абонементі бібліотеки оформлено ретро - ілюстративну книжкову виставку "Я, конечно, вернусь - весь в друзях и мечтах", присвячену життю та творчості актора, поета, автора та композитора.

Календар літературних і пам'ятних дат. Cічень 2018.

Співа моя душа, прозора і крилата, любові сповнена до всього і усіх

(6 січня 2018 року – 120 років від дня народження 

В. Сосюри)

     Володимир Миколайович Сосюра — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР.

Життя покладене на вівтар України

(6 січня 2018 року – 80 років від дня народження В.Стуса)

     Народився 6 січня 1938р. в хліборобській родині в с. Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961р. викладає українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі. У 1963р. вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді. За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури. Відтоді не надрукували жодного рядка. У 1965р. одружився з Валентиною Попелюх, та народився син Дмитро. У 1970р. на похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві. У Брюсселі виходить його перша книжка «Зимові дерева». У 1972р. разом з іншими укр. поетам  його було заарештовано й засуджено. Ув’язнення відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну відправили у заслання. Після повернення відмовився від радянського громадянства. У 1979р. повертається та працює у Києві. У 1980р. знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 28 серпня 1985р. його відправили у карцер, де він оголосив голодування. У ніч із 3 на 4 вересня 1985р. помер.

Твори:

- Зимові дерева

- Крізь сотні сумнівів я йду до тебе- Господи, гніву пречистого...

- Дорога болю: поезії

- О земле втрачена, явись...

- Мені зоря сіяла нині вранці

- Як добре те, що смерті не боюсь я...

Творчість:

- збірка «Круговерть»

- збірка «Зимові дерева»

- збірка «Веселий цвинтар»

- збірка «Палімпсести»

- збірка «Свіча в свічаді»

- збірка «Птах душі»

- збірка «Дорога болю»

Нарис життя і творчості

(23 січня 2018 року – 235 років від дня народження Стендаля)

     Анрі-Марі Бейль народився 23 січня 1783 року в місті Ґренобль. Він відомий під псевдонімом Стендаль. Його батько був адвокатом, а мати померла, коли йому було 7 років. Дитинство Стендаля було нещасливим, він страждав від браку уяви в свого батька. Його вихованням займалися тітка і католицький абат Ральян, яких він недолюблював.

     1797 року Стендаль вступив до Центральної школи у Ґреноблі. Там він захопився математикою. Він мав намір продовжити навчання в Політехнічній школі у Парижі, але не так і не вступив туди. Невдовзі після перевороту 18 брюмера (9 листопада 1799 р.) Стендаль прибув до Парижа. Він потрапив до французької армії Наполеона. Більше року Стендаль прослужив лейтенантом, брав участь у бойових діях в Італії, Росії та Німеччині. Навіть після відставки він підтримував стосунки з цивільною і військовою адміністрацією, працював на них до самого падіння Французької Імперії.

     Після падіння Наполеона та повернення до влади Бурбонів Стендаль нарешті вирішив виїхати з Франції. Він перебрався до Італії, де з захопленням почав вивчати італійське мистецтво. Його перша книга про мандри була опублікована у 1817 році. Це була перша його робота, підписана псевдонімом "Стендаль". Він був закоханий у Матільду Дембовську, але цей роман закінчився нещасливо. Меттерніхська поліція вигнала його з Мілану за підозрою в участі у повстаннях карбонаріїв, тому у 1821 році він знову переїхав до Парижа. Він заробляв на життя, працюючи в різних салонах в місті. У нього був палкий роман з герцогинею Клементиною Кур'є. Стендаль написав герцогині 215 любовних листів, де зізнавався їй у коханні. У 1822 році було опубліковано його книгу "Про кохання". В основі сюжету були його стосунки з Матільдою та романтична пристрасть, що їх поєднувала. Така тема була провідною в багатьох роботах Стендаля. Він був романтичним реалістом. На його честь навіть названо "синдром Стендаля" - стан, коли в людини пришвидшується серцебиття і паморочиться в голові, якщо забагато часу споглядати прекрасне мистецтво або щось неймовірно красиве. Саме так Стендаль описує свої переживання від поїздки у Флоренцію в книзі "Неаполь і Флоренція: мандрівка з Мілану до Реджо".

     Він присвячував свої книги "кільком щасливцям", маючи на увазі декількох справді близьких йому людей, які розуміли його творчість. Твори Стендаля сповнені іронією і психологізмом. Він любив музику, особливо відомих композиторів Чімароза, Моцарта і Россіні. Він навіть написав біографію Россіні в книзі "Життя Россіні", опублікованій у 1824 році. Інші твори Стендаля: "Арманс" (1827), "Червоне і чорне" (1830), "Люсьєн Левен" (1894), "Пармський монастир" (1893). Крім цього він написав незавершений роман "Рожеве і зелене" (1837), "Італійські хроніки"(1837-1839) і "Абатиса з Кастро" (1832). Стендаль також написав біографію Наполеона, опубліковану під назвою "Життя Наполеона" у 1829 році.

     Стендаль помер від розриву аневризми аорти 23 березня 1842 на вулиці в Парижі.