9-14 грудня 2014 року - проведення Всеукраїнського тижня права

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ ПРАВА 2014

     

         Тиждень права є чи не першим і чи не наймасштабнішим правовим заходом, який проводиться в Україні. Він узагальнює собою цілу низку соціально-значимих заходів і спрямований на утвердження в Україні правової держави, на підняття рівня правової культури, поваги до найвищих цінностей, які охороняються правом.

     Всеукраїнський тиждень права ініційовано 21 травня 2008 року Координаційною радою молодих юристів України, яка є консультативно-дорадчим органом Міністерства юстиції України. Завдяки підтримці Президента України, а саме, Указу Президента України від 8 грудня 2008 року № 1149/2008 Тиждень права має статус державного.

     Указом Президента України встановлено започаткувати проведення Всеукраїнського тижня права щороку в тиждень, що включає 10 грудня - День прав людини, який відзначається в пам’ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.

Сьогодні у суспільстві виникає величезний інтерес до права як механізму безконфліктної реалізації своїх інтересів. Правом урегульовуються складні соціальні відносини, забезпечується сталість суспільного розвитку, виховується нове покоління. Для втілення цього в життя необхідно, аби кожна людина була освічена в праві, щоб кожний не лише знав, але й умів застосовувати правові знання. Задля цього і реалізується норма ст. 57 Конституції України та  Національна програма правової освіти населення в Україні.

     Отже, 10 грудня в Україні й в усьому світі відзначається як Міжнародний день прав людини. В цей день була прийняла Загальна декларація прав людини – перший міжнародний документ, який задекларував рівність прав і  всіх людей.

    Цей день є нагадуванням про те, що кожен політик, державний діяч, державний службовець, виконуючи функції, які покладені на нього суспільством, повинен працювати у першу чергу в ім’я людини.

Проведення Всеукраїнського тижня права має сприяти підвищенню рівня правової культури населення, а також інформованості про конституційні права та обов’язки, можливості їх реалізації і захисту.

"Від свята до свята" (зимовий цикл свят)

"Від свята до свята"

(зимовий цикл свят)

У народі кажуть: «у грудні, що не день, то празник». Так воно і є. Народних свят особливо багато від Варвари, що припадає на 17 грудня. Далі - Сави – 18 грудня, Миколи – 19-го, Андросія – 20-го, Ганни – 22-го...

Із Введення одне одного змінюють такі свята, як великомучениці Катерини – 7 грудня, коли дівчата ворожили і закликали долю. 13 грудня – святого Андрія Первозванного. В ніч на Андрія у парубків - найбільші права. Що б вони не заподіяли - люди цієї єдиної ночі на рік пробачали всі бешкети.

 Після Андрія, 14 грудня, святкують день пророка Наума. У цей день, кажуть «наука у школі на ум піде». То чи не варто дітей відправляти до школи тільки раз на рік? А проте ні, бо й так забагато вже таких, як той Гриць з відомої пісні «Грицю, Грицю, до роботи» - «не хочуть вчитися, а хочуть женитися».

 Згадаємо ще і про останні зимові свята перед Новим роком.

17 грудня – день Варвари Великомучениці. За давнім повір’ям Варвара була така гарна майстриня, що вишила ризи самому Ісусу Христу. В цей день гріх прати, білити і глину місити. Але можна вишивати.

 Миколині свята — Варвари, Сави та Миколи

 На Варвари - день повороту на весну. В народі кажуть: «Варвара ночі урвала, а дня приточила».

 На другий день, 18 грудня – преподобного Сави, а на третій – Миколая. Колись в цей час на Україні випадали великі сніги, починалися морози. У приповідках говориться: «Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить».

19 грудня нас чекає свято Миколая. Колись у цей день господарі варили пиво, гуляли і веселилися.

 Святий Миколай – один з найулюбленіших і найпопулярніших святих в Україні, котрий вшановується як захисник простого народу, покровитель мореплавства, торгівлі та землеробства. А найбільше любили його діти, бо саме він приносив їм дарунки на Святий вечір – адже не було раніше Діда Мороза.

 19 грудня: Миколи святкують День ангела. Не забудьте привітати!

А обдаровував святий Миколай лише добрих і слухняних дітей, тож перед Новим роком кожна дитина намагалась заслужити його прихильність і отримати найкращі подарунки. Сподіваюсь, що ваші діти також заслужили прихильність святого Миколая, і він неодмінно завітає непомітно до них у святкову ніч із подарунками.

22 грудня - День святої Анни. Його встановлення пов'язане з непорочним зачаттям праведною Анною дочки Марії - Матері Ісуса Христа.

 У давнину в народі свято називали «народинами сонця»: це найкоротший день року. Така назва пов’язана з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно «повертає на літо, а зима на мороз». Існує така приповідка: "У день Анни світловий день додається на горобиний крок". В давнину був такий звичай: дзвонареві, який сповіщав про народження сонця, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в’язниці.

За народним віруванням літо зустрічається із зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни.

 За давнини це свято особливо шанували вагітні жінки, яким протягом дня заборонялося братися за будь-яку роботу.

 На Ганни, крім узгодження святкувань, виготовляли різдвяні прикраси — «павуків» та «їжаків» з соломи.

 З цього дня починали готуватися до свят і жінки: білили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.

"Я буду художником"

«Я буду художником»

(7 грудня – день народження 

Катерини Білокур)

«А я ж так,  лягаючи і встаючи,

    тільки і мрію, щоб стати художником»

Катерина Білокур

Катерина Бiлокур як художниця могла б органiчно iснувати

Зi своïми картинами у будь-яку епоху. Нiколи не ходила до школи,

Нiде не навчалася малярству. У загубленому серед левад селi

Богданiвцi (нинi Киïвська обл.) вона  провела  усе  життя,  свiдомо

витративши його на те, щоб ïï, сiльську жiнку-самоуку,  просто

визнали за художницю.

Час, у який жила ця людина, зовсiм не був  лагiдним  до  неï  (роки

ïï життя: 1900-1961,  але  у  своïх  картинах  вона  нiби

знаходить притулок вiд тих бурхливих подiй, що вирували  в  Украïнi на початку та в серединi XX ст.

На шматку доморобного полотна вуглиною або саморобним пензликом, тонким, як голочка (декiлька тхорячих волосин, прикручених до гiлочки), спочатку рослинними, а потiм олiйними фарбами Катерина Бiлокур уперто сама  себе вчила живопису, за моделi обравши квiти.  Вона  вiдрiзнялась  вiд  свого сiльського  оточення,  була  самотньою   мрiйницею,   нiколи   не   мала своєï сiм'ï,  дiтей;  прожила  чужою  усiм  звичним  для людськоï долi радощам та негодам, бо мала своï,  захованi  вiд стороннiх очей.

Розкривають натуру цiєï жiнки ïï картини

та  листи, якi писала до друзiв та знайомих. Картини справляют незвичне враження у них є вiдчуття льоту. Може тому, що не мала нiякоï школи,  то

була вiльна у своïх фантазiях та манерi втiлення ïх на полотнi.

Особливо характерними для Катерини Білокур є великі композиції без визначеного сюжету. Квіти — за поодинокими випадками — єдині мешканці її полотен, їх зображення — за межами класичного натюрморту чи пейзажу. Художниця старанно копіює рослини з натури і водночас інтерпретує по-своєму світ, в якому вони мусять існувати. Вона ніби аранжує стани природи — присмерки, світання, спекотний полудень.

«Квіти за тином» (1935 р.) — барвиста хвиля з рослин, яку ледь стримує огорожа. Те, як вона укладає, гармонізує квіти на полотні, нагадує музику чи віршування — рослини ніби римуються, складаючись в пасма вогню або існують в замріяному ширянні.

«Польові квіти» 

(1940 р.) — левада під ранковим серпанком туману. Ця картина, як і багато інших її полотен, позбавлена перспективи реального пейзажу. Художниця накладає зображення ретельно виписаних рослин на багате відтінками, але неозначене тло — просто блакить, що ніби «дихає».

Українська армія – школа гарту і мужності

День Збройних Сил України  був встановлений постановою Верховної Ради України в 1993 році. Це свято відзначається щорічно 6 грудня — в день ухвалення в 1991 році закону України «Про Збройні Сили України».

Дорогі захисники Української держави! Солдати, прапорщики, офіцери!

Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік Української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі до Великої Вітчизняної війни. І сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють значення власної армії, призначення якої захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів. Бажаєш жити в мирі - готуйся до війни, говорить мудре народне прислів’я. Армія — це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань. Нині ж до складнощів військової служби додаються численні життєві проблеми, насамперед житлово-побутові, які не надихають оптимізмом і наснагою офіцерський корпус, особливо молоде покоління військовослужбовців.

Сьогодні українська армія проходить складний етап становлення. За плечами військових Збройних Сил України славні традиції предків, великі звитяги козацтва та наших батьків і дідів, які здобували перемогу над фашизмом.

Ми хочемо звернутися до солдатів і офіцерів, які щодня щиро, вірою і правдою служать Українському народові. Сьогодні Ваше свято, бо українське військо сильне Вами.

Захист незалежності та територіальної цілісності рідної землі в усі часи був покликанням та обов'язком справжніх чоловіків. Ми віримо в те, що українська армія стане національною гордістю, гарантом стабільності та безпеки України.

Щиро зичемо миру та спокою Вам, дорогі друзі, подальших успіхів у вдосконаленні бойової майстерності, добра та достатку Вашим оселям.

Ваша мужність та сила здатні подолати будь-які перешкоди. Прихід до влади справжніх патріотів сприятиме подальшому формуванню війська високого професіоналізму та патріотичного вишколу.

Щиро вітаємо всіх військовослужбовців з Днем Збройних Сил України та бажаємо Вам усім незламної волі в подоланні труднощів військового буття, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я та звершення всіх ваших мрій і побажань.

3 грудня - Міжнародний день інвалідівів

Міжнародний

день інвалідів

Міжнародний день інвалідів щорічно відзначають 3 грудня. Ініціатором проведення цього символічного дня стала Організація Об’єднаних Націй, яка в 1992 році запропонувала заснувати таке свято на честь закінчення Десятиліття інвалідів, проголошеного в 1983 році.

Основною метою всіх заходів, які присвячені цьому дню, є інформування суспільства в напрямку підтримки людей з обмеженими фізичними можливостями. ООН закликає всіх діяти так, щоб соціальні умови життя інвалідів поліпшувалися і були комфортними для них.

В цей день традиційно говорять про необхідність інтеграції інвалідів у активне громадське життя, політичну та економічну діяльність, культурне середовище і т.д.

Кожна десята людина у світі є інвалідом, багато хто з яких рік у рік живуть у чотирьох стінах, не маючи ні найменшої можливості брати участь у суспільному житті. Генеральна Асамблея ООН звернулася до держав-членів ООН із проханням проводити різні заходи в День інвалідів з тією метою, щоб кожна обмежена у своїх можливостях людина, могла без яких-небудь проблем інтегрувати в житті суспільства. 

В Україні проживає близько 2,5 мільйони інвалідів, які становлять 5% населення. При цьому спостерігається тенденція до збільшення кількості людей, яким необхідно створити належні умови для життєдіяльності й інтеграції в громадське життя. Вони хочуть жити повноцінним життям, вільно пересуватися, не відчувати дискримінації в працевлаштуванні, мати можливість відвідувати поліклініки, бібліотеки, кінотеатри, концерти.

Рівень цивілізованості суспільства, внутрішня культура людини багато в чому визначаються його відношенням до проблем людей з обмеженими можливостями.

У  багатьох країнах інваліди - одна з найбільш вразливих  категорій населення, вважають борці за їхні права.

Відзначення Міжнародного дня інвалідів – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час. 

У цей День ми приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і бажаємо всім, хто не байдужий цій проблемі, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність - це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

В читальному залі нашої бібліотеки до Міжнародного дня інвалідів експоновано перегляд літератури по даній темі. Запрошуємо вас завітати до нашої бібліотеки та ознайомитись з матеріалами перегляду.

Календар літературних і пам'ятних дат. Грудень 2014.

"Страшний супутник людства: СНІД"

(1 грудня - Всесвітній день 

боротьби зі СНІДом)

 

 1 грудня вся світова спільнота 

відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема.

Чума 21-го століття, як часто сьогодні називають СНІД, була офіційно відкрита 5 червня 1981 року в Центрі контролю захворювань Сполучених Штатів Америки. Синдром набутого імунодефіциту в останні десятиліття поширюється зі швидкістю епідемії.

Вперше цей день відзначався 1 грудня 1988 року. Таке рішення затвердили на міжнародній зустрічі міністрів охорони здоров'я, які обговорювали необхідність обміну інформацією щодо ВІЛ-інфекції та СНІДу.

Сьогодні зусилля багатьох держав спрямовані на профілактику поширення захворювання. Заходи, що традиційно проводяться в цей день, традиційно відбуваються із символом — Червоною стрічкою. Її вигадав художник Франк Мур. У 1991 році цей символ був використаний вперше. Тепер кожен, хто надягає Червону стрічку 1 грудня, висловлює свою надію на майбутнє без СНІДу.

"Згадувати боляче, забути неможливо!"

(14 грудня -  День вшанування 

учасників ліквідації наслідків аварії

на Чорнобильської АЕС)

14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС». Це визначено Указом 

Президентом України № 945/2006 року від 10 листопада 2006 року.

За роки, що минули, ми всі пройшли складний шлях усвідомлення і переосмислення того величезного комплексу проблем, який пов'язаний з використанням високих і, нерідко, небезпечних технологій. Незмінним залишається лише одне – найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося зі зруйнованого четвертого блоку ЧАЕС. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити

значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.

  Ми не маємо права забувати про 

самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, задля збереження життя і здоров'я майбутніх поколінь. 

"Душі людської чародії"

 В небі золотий клубочок

Розсипає нитки промінні,

Їх збирають рученьки дівочі

І гаптують цвіт на полотні.

Максим Рильський  

У невичерпній спадщині духовної культури нашого народу є особлива,

винятково важлива її частина – вишивка.

 Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю,

батьківської оселі, тепла материнських рук.

 "І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

 І рушник вишиваний на щастя, на долю дала"

 Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка

засвідчують, що на манівцях життя нашою супутницею є вишивка. Хрестик чи гладь, мереження чи вирізування на лляних, конопляних, бавовняних

тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають думу, дають працю

рукам і думці.