22 листопада - річниця Голодомору 1932-33 р.р.

1.   Жорстокі миттєвості Голодомору

В історії бурхливого XX-го століття голодомор 1932-33 років був другим масовим голодом на території України. 
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом політичної системи проти мирних людей, внаслідок чого зникали цілі покоління землеробів-універсалів, було зруйновано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Голодомор 1932-33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в

Україні був, але хліб з України забрали.

2. За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув'язнення і розстріл за будь-яке використання хліба на трудодні в колгоспах та районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система масового вилучення насіннєвих фондів та "незаконно" розданого хліба колгоспникам, натуральних штрафів, товарних репресійГолодомор 33-го року, таким чином, спричиняли також непосильні плани хлібозаготівель з мізерного врожаю попереднього року. 

Історики і демографи сперечаються навколо кількості жертв голодомору, виголошуючи різні дані від 3 до 15 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 37-го року, втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу, жертви становили близько 7 мільйонів чоловік на теренах України.

За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 33-го року виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні. 
Голод 33-го року в Україні - це не фізіологічне явище, а, насамперед, цинічна форма політичного терору, проблемами якої повинні перейматися історики, соціологи, правники і політики. Наслідки та масштаби голодомору у містах та селах України в 1932-33 роках засвідчують глобальну соціо-гуманітарну катастрофу в історії людства, а не лише українства. 

Архівні документи зберегли інформацію про загальну кількість населення, яке нестерпно голодувало. Так, весною 33-го в 66-ти районах Київської області зафіксували півмільйона голодуючих селян, а на Дніпропетровщині голод охопив більше 70 відсотків населення. В таємних листах керівників держави, керівників обласного рівня до ЦК КПУ за травень 33-го року повідомлялось про смертність в окремих селах, яка сягала від 450 до 600 чоловік. Поіменні списки полеглих від голоду селян, які відтворені краєзнавцями та активістами Асоціації дослідників голодоморів в Україні, це вже не статистика, це загальнонаціональна трагедія.
Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населення понад 40 млн. чоловік, і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне. 
Був час коли навіть згадка про нечуваний в історії людства голодомор на Україні в 1932-1933 роках оголошувалася злісним наклепом на радянську дійсність. Та сьогодні ми уже знаємо: голодомор був наперед спланований, штучно створений. Це був геноцид. Вбивали цілий народ. Народ, який ніколи нікого не гнобив, зроду-віку займався хліборобством, мав лагідну душу, найзадушевнішу в світі пісню. Це був найстрашніший злочин Сталіна і його найближчих опричників, сотень тисяч їхніх яничарів на місцях. Безпосередньою реквізицією зерна та інших продуктів займалися спеціальні уповноважені, комітети незаможників, “буксирні” бригади та інші “активісти”.

Під виглядом боротьби з куркульством вони довели селян до відчаю. Реквізиторські групи нишпорили по селах і забирали останні жмені зерна. Люди або вмирали з голоду або накладали на себе руки. Траплялися непоодинокі факти людоїдства. За короткий час Україна вкрилася суцільними могилами.
Сьогодні називають різні числа жертв голоду, спланованого сталінським режимом в Україні у 1932-1933рр. Одні дослідники говорять про 7-8 мільйонів чоловік, інші – про 15 мільйонів осіб. Конкретної цифри жахливого голокосту нема, і хто - зна, коли й чи взагалі буде встановлена.
Ця страхітлива за своїми намірами й масштабами акція більшовизму – вікова трагедія української нації. Про неї повинен знати весь світ, нинішні і прийдешні покоління.

Студентські роки незабутні

Листопад – це останній місяць осені. На вулиці все більше западає темрява, стає холодніше. Для християн – це час, коли згадуються в молитвах померлі. Для студентів, як відомо, це місяць, коли 17 числа святкується Міжнародний день студента.

Студентська пора - найяскравіший час в житті, мабуть, кожного з нас. Ті, хто ще вчора був дитиною, отримують довгоочікувану свободу, роки, які можуть провести у колі такої ж безтурботної молоді. Саме тому День студента - завжди особливе та бажане свято.

 

Кожен, хто був студентом, згадує ці роки з радісним трепетом. Відчайдушна юність, коли найбільша проблема — сесія що насувається , а сама очікувана дата — День студента. Причому пригадується, як правило, не стільки саме навчання, скільки перший серйозний роман, веселі посиденьки з друзями, смішні випадки з життя…

Студентство — особлива каста. Студенти з різних країн чудово знайдуть спільну мову один з одним, незважаючи на мовні бар'єри. Студентські традиції — як серйозні, так і кумедні — дуже схожі і в Києві, і в Сорбонні, і в Оксфорді. Навіть своє «персональне» свято — Міжнародний день студента 17 листопада — студенти всього світу святкують саме в цей день.

Незважаючи на те, що студентська молодь відрізняється веселою, і навіть у якійсь мірі буйною вдачею, це свято має сумну передісторію. 28 жовтня 1939 празькі студенти вийшли на демонстрацію на честь річниці утворення своєї держави. Нагадаємо, що Чехословаччина на той час була окупована німцями, які поставилися до цього заходу без особливого пієтету. Проти демонстрантів виступили регулярні війська, в результаті зіткнень загинув студент-медик Ян Оплетал. Його похорони, які відбулися 15 листопада, дали поштовх до нових акцій протесту. 17 листопада були заарештовані і відправлені до концентраційного табору більше 1200 студентів. 9 осіб страчені без суду. А через два роки в Лондоні на зустрічі студентів з різних країн було вирішено вважати 17 листопада 

Міжнародним днем солідарності студентів . Зараз пафосні слова про міжнародну солідарність залишилися тільки в офіційних паперах, а в народі свято називають просто: День студента.

Бібліотекарі нашої бібліотеки підготували виставку "Студентські роки незабутні", де розмістили цікаву та корисну інформацію для студентів.

Календар літературних і пам'ятних дат. Листопад 2014.

"Звучи, рідна мово!"

(9 листопада - день української писемності та мови)

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Максим Рильський

"Мова — духовне багатство народу"

  Василь Сухомлинський 

У 1997 році був заснований День української писемності та мови. Відповідний указ підписав тоді президент Леонід Кучма. День української писемності та мови — це свято на честь літописця Нестора, якого возвели в ранг преподобного. Він був послідовником знаменитих Кирила та Мефодія — творців слов'янської писемності.

Сьогодні українські вчені вважають, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували декілька видів писемності. Деякі з них використовували грецьку абетку або 

латиницю. Сучасний алфавіт української мови в основному складається з аналогів грецьких літер та декількох слов'янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця. Але її, очевидно, знали не всі, оскільки до наших часів дійшов лише один зразок такого письма.

 «Народ, що не усвiдомлює значення рiдноï мови для свого вищого духовного життя i сам ïï покидає й вiдрiкається, виконує над собою самовбивство»

 Павло Мовчан

В День української писемності та мови традиційно проводяться різноманітні заходи в школах та вузах. Всі вони присвячені темі писемності та грамотності. У цей день зазвичай пишуть диктанти, проводять тематичні вікторини та  День української писемності та мови олімпіади з української мови.

«Мова — це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячолiття з того часу, як людина стала людиною»

 Кiндрат Кропива

"З вірою по тернистій стежині правди"

(10 листопада 2014 року - 120 років від дня народження Остапа Вишні)

Остап Вишня – видатний український письменник, широко знаний у нашій країні та за рубежем, - ввійшов у українську літературу як високоталановитий майстер сатири та гумору.  Митець самобутній і неповторний, він формувався і зростав на грунті народного життя і своїм словом успішно слугував утвердженню добра. Творчість його надихалась і окрилювалась великим поняттям – Народ. Остап Вишня зі всією щирістю говорив про високе покликання письменника і про вірність митця правді, про любов і повагу до людини. Слушність цих роздумів письменник якнайкращим чином підтвердив усією своєю художньою творчістю, громадською діяльністю й загалом – усім своїм життям.

Остап Вишня письменник - поетичної вдачі , глибокий лірик, щиро залюблений у красу народного життя, народної мови, в неповторне духовне обличчя простих людей, в щедру красоту природи. Тому і сповнені теплом та поезією твори Остапа Вишні про сучасників, тому він так щедро, людяно, поетично оспівував природу, - і виступаючи проти всіляких недругів, губителів її краси, й оспівуючи її живий, багатий на земні радощі світ.

Твори Остапа Вишні – народного митця і великого майстра сатири та гумору – здобули заслужене визнання мільйонів читачів.

"Прикрась свій дім"

Осінь в самому розпалі, і тому нам не терпиться поділитися з читачами «золотими» хенд-мейд ідеями! Як прикрасити свій будинок листям, які поробки зробити своїми руками - це все  ви можете знайти у нашій бібліотеці!