пʼятницю, 8 липня 2016 р.

До 400-річчя першої письмової згадки про місто Умань

Фортеця моєї душі 
(До 400-річчя першої письмової згадки про місто Умань)



  Місто Умань починає свою історію з давніх часів. Перша згадка про Уманщину є в літописі Супрасльського монастиря 1497 року. Географічне розташування міста визначило його статус як місто-фортеця. У 1576 році був створений Уманський козацький полк. 
Уманщина з 1569 року перебуває у складі Польщі. В 1609 році, в сеймовому акті, «пустинь, іменована Уманью», була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському та вінницькому старості Валенсію Олексію Калиновському. Вже в 1616 році в офіційних документах Умань згадується, як містечко. Це містечко знаходилось на кордоні Польщі з Диким Полем, й тому відразу починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень. В 1629 році в Умані вже була дерев'яна фортеця з ровами і валами, налічувалось 1064 двори. Містечко належало до Брацлавського воєводства. 

  В 1648 році Умань визволив загін, очолений І.Ганжою, місто стало адміністративним центром Уманського полку. З 1648 по 1667 рік — місто у складі козацько-гетьманської держави (полкове місто та важлива фортеця). 

  В кінці 1654 — на початку 1655 козаки Умані, керовані Іваном Богуном, відбили наступ головних сил польсько-шляхетних військ. 
За Андрусівським перемир'ям знов увійшло до складу Речі Посполитої. 
  В 1674 році Умань була повністю зруйнована Дорошенком разом з турками і татарами. При цьому було вбито багатьох мешканців міста. Після тих подій, місто приходить в занепад. Більшість мешканців переселилися на Лівобережжя. 
  Занепад продовжується до 1726 року, коли Умань з околицями переходить у володіння Франциска Потоцького. В краї в цей час пожвавились дії гайдамаків. Щоб укріпити Умань, граф заохочує переселення сюди з інших своїх володінь селян та ремісників. Запрошує торгувати вірмен, греків, євреїв. Починає будівництво нового замку. Але гайдамаки роблять постійні наскоки на місто, вони здобувають його в 1737 та 1750 роках. 
  В 1760 році місту надається Магдебурзьке право. Відкривається синагога. В 1761 році, зусиллями селян з навколишніх сіл, закінчується будівництво замку. В 1764 році Потоцький засновує в Умані католицький базиліанський монастир. Монахи в свою чергу відкривають духовну базиліанську школу на 400 учнів. Навколо Умані було багато козацьких слобідських поселень, які мали боронити Край від гайдамацьких ватаг. Місто перетворюється на одне з найважливіших міст Правобережної Київщини і Черкащини. 



  Під час Коліївщини в 1768 році, під проводом М.Залізняка і І.Ґонти, в місті було винищено польську шляхту, що тут ховалася — так звана «уманська різня». Після придушення повстання, Умань знову занепадає. Населення майже не залишилось, торгівля зачахла. 
В 1793 року Умань увійшла до складу Російської імперії. 
  У 1795 році, в Умань на постійне проживання перебирається граф Щесній Потоцький. Він береться за відбудову міста. 1796-го року був закладений знаменитий садово-ланшафтний парк «Софіївка». 
  В 1795 році Умань стає повітовим містом Вознесенської губернії Російської імперії, а в 1797 році Умань входить до складу Київської губернії. 
На початку ХІХ століття Умань перетворюється на центр іудейського релігійного руху — хасидизму. Рабин Нахман, праонук фундатора хасидизму рабина Баал Шем Това, останні свої роки прожив в Умані. Помер в 1810 році від туберкульозу. За його заповітом, він був похований на старому єврейському цвинтарі, де поховані й жертви «Коліївщини». В наш час на місці будинку де жив цей цадик, влаштована синагога. 
В 1826 році в Умані будується костел Успіня Богородиці. Зараз ця споруда внесена в реєстр культурного надбання України. 
В 1834 році Умань, була конфіскована російським урядом у Потоцьких й в 1838 переходить у володіння відомства військових поселень Київської та Подільської губерній. В цей же час почалася активна забудова аристократичної частини міста, вулиці вкривають бруківкою й оснащують гасовими ліхтарями, будують торгові ряди. 
В 1859 році в Умань переносять з Одеси Головне училище садівництва. 
З другої половини XIX століття населення Умані значно зросло (1860 — 10 тисяч мешканців, 1897 — 29 тисяч мешканців, 1914 — близько 50 тисяч), на що вплинуло і з'єднання міста залізницею з Києвом (1890) та Одесою (1891). Економічний характер — торговельний (здебільшого торгівля збіжжям) і ремісничий. 
В кінці ХІХ, Умань перетворюється на типове провінційне єврейське містечко. 
В 1900 році з 30000 населення, 21500 складали євреї. Місто мало 3 синагоги, 13 єврейських молитовних будинків, 4 приватних єврейських училища. Були в Умані також 4 церкви та католицький костьол. Був також свій театр. 
Перед Другою світовою війною місто стає крупним центром сільськогосподарського району. В Умані було відкрито сільськогосподарський інститут. 




Під час Другої світової війни Умань 1 серпня 1941 року окупували німецько-фашистські війська. Під Уманню в оточення попали 6-а та 12-та радянські армії. В місті був влаштований концтабір «Уманська Яма» для полонених червоноармійців. За даними німецького командування 14 серпня 1941 року в Уманському таборі знаходилось 50000 радянських військовополонених. На околиці міста, в Сухому Яру, німці розстріляли більше 13000 євреїв. Був дуже пошкоджений парк «Софіївка», на його території був влаштований цвинтар для загиблих воїнів вермахту. 
Внаслідок Умансько-Ботошанської операції місто було визволено 10 березня 1944 року. 
Після війни Умань стає райцентром й славиться зараз перш за все своїм унікальним парком.
Умань - особливе місто: тут на кожному клаптику землі відчувається подих історії, на кожному кроці вживають давні звичаї, традиції. Умань - це гармонія старовини і сучасності.

  Наша бібліотека велику увагу приділяє краєзнавчій роботі. До 400-річчя першої письмової згадки про Умань бібліотекарі бібліотеки - філії №4 підготували краєзнавчий куточок "Фортеця моєї душі", яка може прислужитися всім, хто вивчає історію рідного краю, сприятиме вихованню любові до своєї "малої батьківщини", а відтак, допоможе краще вивчити і зрозуміти багату історію нашого міста.






вівторок, 5 липня 2016 р.

7 липня - свято Івана Купала

Івана Купала 2016: дата, історія та традиції свята
У ніч з 6 на 7 липня святкуємо Івана Купала - одне з найвеселіших слов'янських свят.
Івана Купала в 2016 році

День, коли відзначається свято Івана Купала, є одним з найпопулярніших і містичних свят серед слов'ян. Це ніч єдності з природою, незвичайних традицій, цікавих обрядів.
У наш час особливо його любить молодь за можливість весело і цікаво провести літню ніч. Хоч свято Івана Купала і є православним, для простих обивателів цей день, коли можна досхочу накупатися і зарядитися позитивними емоціями, також має велике значення.
Коли відзначається свято Івана Купала в 2016 році

З настанням літа практично кожну дівчину, яка не хоче пропустити чарівну Купальську ніч, починає цікавити питання - коли ж святкують Івана Купала? Велике православне свято завжди відзначається в один і той же день і в 2016 році відсвяткувати Івана Купала, а також випробувати масу хороших вражень від галасливого і вкрай веселого заходу можна буде в ніч з 6 на 7 липня.
Цей час треба провести з рідними та друзями у водойми, хлюпаючись у воді, граючи на гітарі і розводячи багаття. Потрібно тільки врахувати, що це ніч з середи на четвер, а вранці багатьом на роботу і навчання.
Історія свята Івана Купала
Спочатку, цей день носив язичницький характер. День Івана Купала здавна присвячували слов'янського божества Купали і Сонцю. Раніше, ще до прийняття християнства, це свято відзначалося на Русі в день літнього сонцестояння, 22 червня.
З приходом християнства, свято приурочили до дня народження і чесного славного пророка і Предтечі, Іоанна Хрестителя і почали відзначати 24 червня. А в багатьох селах і селах свято Івана Купала називали Івановим Днем.

Час тече непомітно... і з переходом на григоріанський календар з юліанського, день, коли відзначається Івана Купала, просунувся ще далі і, з тих пір і понині, свято припадає на 7 липня. Можна зробити висновок, що своє первісне значення свято Івана Купала втратив, адже він більше не відзначається в день літнього сонцевороту. Однак у деяких європейських країнах цей день також відзначається в період з 20 по 24 червня.
Традиції свята Івана Купала
Іванов день багатий традиціями, ритуалами та обрядами. Незважаючи на специфічність деяких звичаїв, багато традиції дійшли і до наших днів. В цей день особлива увага приділялася природі. Символом свята було Сонце. Як стверджували селяни, в цей день активність Сонця досягала свого максимуму, після чого справа повільно йшло до зими.
З самого раннього ранку дня Івана Купала весь народ з поселень можна було зустріти на річках і озерах. Вважалося, що купання у воді у це свято очищає як тіло, так і душу. Ті ж, у кого по близькості водойм не було, відправлялися в баню. Однак далеко не всі поспішали в цей день поринути у водоймі – деякі люди вважали, що в день Івана Купала річки, озера і ставки наповнюються нечистю, яка може їх знищити.

В цей день навіть вогонь наповнювався чарівними властивостями, тому, що цілі села розпалювали багаття і молоді люди стрибали через палаючий вогонь поблизу водойм. Вважалося, що якщо перестрибнути через багаття в день Івана Купала – весь рік будуть переслідувати везіння і щастя. Ця традиція збереглася і понині в деяких селах.
Після купання всі жінки – від молоденької дівчини до літньої, навченою досвідом бабусі – вирушали в ліс на пошуки трав. Деякі збирали їх для ворожінь, хтось для обрядів, щоб потім лікуватися цими травами самої або лікувати близьких.
Особливою цінністю вважається зустріти в ніч Івана Купала цвіт папороті, який розпускається усього на кілька хвилин, потім зникає. У той час, поки прекрасна половина збирала лікувальні трави, чоловікам потрібно було зрубати невелике дерево висотою в півтора-два людських зрости.
Зрубане деревце встановлювали на місці гуляння, а дівчата прикрашали його потім квітами і стрічками. У народі таке дерево носило назву "купайла" чи "марену". В день Івана Купала прийнято було розповідати розповіді та історії, які описували чари, пов'язане з природою і рослинами. Вважалося, що завдяки рослинам (того ж квітки папороті) можна відшукати незліченні багатства, зариті скарби і так далі.
Також за допомогою деяких рослин, що володіють чудодійними властивостями, можна зцілитися. Біля багаття, влаштовували пишні гуляння з грою в пальники, безліччю обрядів та розкішним бенкетом. Однак, з приходом православної церкви, всі язичницькі обряди зазнали суворому засудженню. Незважаючи на це, деякі люди все ще продовжують їм слідувати. Згодом, усе змішалося – і релігія, і народні повір'я.
Обряди на Івана Купала Чудове свято починається рано вранці 6 липня. Зі сходом сонця бажано вмитися свіжої ранкової росою або скупатися в річці. Ця процедура позбавляє від зморшок і прищів, дає дівочій красі розкритися на повну потужність, а хлопцям обіцяє міцне тіло і здоровий дух. Якщо ж росою обприскати стіни, підлога і стеля будинку, то його покинуть такі шкідники, як таргани, мошки, міль і мурахи. На Івана Купала припадає розквіт природних сил. Тому трави в цей день володіють особливими лікувальними властивостями. Травники і травниці намагаються поповнювати свої запаси саме в цей день. Вважалося, що якщо зірвати квітку богатки, покласти під подушку і квітка через пару годин розпуститься – незабаром дівчина зустріти свою долю! Якщо ж квітка богатки зав'яне – в цьому році про заміжжя можна і не думати.
Незаміжні дівчата в ніч Івана Купала плели вінки з трав і квітів і кидали їх у воду. Вінок потрібно було плести за особливою технологією, що включає в себе 12 видів рослин. По тому, як поведе себе вінок на воді, визначали своє майбутнє жіноче щастя.
Якщо вінок потоне - в найближчий рік заміж дівчину не покличуть. Якщо вінок навіть від берега не відплив – суджений десь зовсім поруч. Якщо ж вінок поплив досить далеко, то любов прийде здалека. В ніч на Івана Купала, з 6 на 7 липня, не прийнято спати. Всю ніч молодь повинна вигнати злі сили допомогою гучних гулянь, пісень і танців.
Обов'язково палили обрядове вогнище, через яке стрибали парами і поодинці. Якщо пара молодих людей, перестрибнувши через вогнедишну"перешкоду", не розімкнула рук - будуть жити довгим і щасливим сімейним життям. Якщо руки розімкнулись - майбутнє пари вкрай туманно. Можна стрибати і поодинці. Такий обряд приманює удачу і дарує життя, повну успіху і здоров'я.

Завітайте до нас у бібліотеку, щоб переглянути тематичний перегляд літератури «Срібна купальська роса».



Календар літературних і пам'ятних дат. Липень 2016.

Архітектурні перлини України
(1 липня - День архітектури України)

В указі Президента України № 456/95 від 17.06.1995 сказано: «Встановити День архітектури України, який відзначати щорічно 1 липня, - у Всесвітній день архітектури».
Всесвітній день архітектури заснований Міжнародним союзом архітекторів, що виник у 1946 році, після Другої світової війни, коли потрібно було піднімати з розвалин міста, відновлювати підприємства, відтворювати пам’ятники архітектури. З 1996 року Всесвітній День архітектора приурочений до


Міжнародного дня житла, який відзначається в перший понеділок жовтня. Це рішення ухвалив Міжнародний союз архітекторів на XX Генеральній асамблеї ООН в Барселоні.

Архітектура рідного міста
(до 400-річчя першої письмової згадки про Умань)



Історія
В 1609 р за Сеймовим актом "пустиня, названа Уманю", віддана під владу брацлавському старості Калиновському. В першій половині XVII ст. Умань швидко була заселена і перетворилася на місто. Неодноразово була пограбована, місцевих жителів знищено. Один з найвідоміших нападів відомий під назвою "Уманська різня", коли в 1768 році Максим Железняк та Іван Гонта взяли місто, пограбували його і порізали багато поляків та євреїв. Після цього місто занепало. У 1797 р Умань підпадає під Київський повіт, а до 1834 року належала до родини Потоцьких, потім була конфіскована. На сьогодні місто відоме насамперед своїм дендропарком "Софіївка" - перлиною серед парків Європи. 

Памятки міста

Костел

Будівництво храму почалось в 1780-му році, але освячений був лише у 1826 З 1934-го тут розміщувався склад. У 1974 р. у будівлі костелу влаштували картинну галерею, яка діє і до наших днів.





Свято-Миколаївський собор

Зведений у 1812р. За радянські часи тут розміщався музей атеїзму. Православній церкві храм повернено у 1989р.








Василіанський монастир

Василіанський монастир було засновано у 1765 р. Фундатором був Францішек Салезій Потоцький - Київський воєвода. При монастирі діяло шестикласне училище. У 1830-х рр. монастир було ліквідовано. Спочатку монастир перетворено на православну церкву. Але вже у 1858 р. тут було створено артилерійські казарми. Потім тут відбувались засідання Уманського окружного суду. За часів радянської влади у приміщенні колишнього монастиря деякий час діяв “Пролетарський театр”. Пізніше будівлю було передано у відання військової частини. За сайтом "Стара Умань", лише у 1998 році військові звільнили це приміщення, і воно було надано в оренду товариству “Слов’яни”, зараз колишній василіанський монастир знаходиться на балансі ДІАЗ “Стара Умань”.

Уманський аграрний університет


30 березня 1859 р. в Умань було переведено з Одеси Головне училище садівництва, якому було передано парк «Софіївку» як навчальну базу. З 1859 р. розпочинається будівництво найстарішого навчального корпусу училища. В перші роки було створено інші навчальні корпуси, пансіонат для учнів, будинок директора, відремонтовано старі оранжереї. У 1863 р. будується домовий храм Марії Магдалини, що з’єднав навчальні корпуси та пансіонат у єдиний корпус.

Млин


Знаходиться за адресою вул. Фортечна, 52. Водяний млин побудований у 1892. Стоїть на на річці Уманка.  Реконструйована,  відремонтована будівля використовується зараз як ресторан-готель.

Торгові ряди


Проїзджаючи чи проходячи старий базар, зверніть увагу на нього. Ці торгові ряди було споруджено аж у 1780 р за проектом архітектора Тепінгера. Будівля була квадратною в плані, мурованою з цегли, мала просторий внутрішній двір. Спочатку в’їздів було два, потім чотири(1842), потім три.
Ці торгові ряди відносяться до періоду коли зводили двори-фортеці і зараз зустрічається доволі рідко. Спочатку східне та західне крила торгових рядів мали по два поверхи та вежі на кожному розі будівлі. Під будівлею розмішувалися підвали, з яких йшли підземні ходи. Всередині двору були встановлені кам’яні лавки.
Чотири входи мали двоповерхові добудови, а на кутах плану ринку розміщено вежі.
Впродовж 1859 – 1861 рр. було здійснено ремонт Торгових рядів під керівництвом підрядника Лейби Айзенера. Після цього капітального ремонту будівля передана міській Думі. Двоповерхові добудови та вежі з часом було знищено.

Готель "Європа"

Знаходиться будівля в центрі міста на розі вулиць Небесної сотні та Незалежності за адресою вул. Небесної сотні, 2. До Світової війни на розі споруда мала вежу. Але була знищена. Будівля одразу пригортає увагу до себе декоративним ліпленням та скульптурами. Будинок прикрашають різьблені вікна та двері, кована огорожа балконів, який тримають два атланти. Нажаль, ім’я архітектора невідоме. З листопада 1897 р. і до наших днів в будівлі колишнього готелю "Європа" діє бібліотека.


Міська Управа

Зведена будівля за проектом архітектора Юрія Дмитренка у 1912 р. як прибутковий будинок із магазинами на першому поверсі. З 1930 р. приміщення займає інститут соціального виховання, зараз це Педагогічний інститут.


Готель "Савой"
Зведений на замовлення Лева Круглого. Знаходиться на розі вулиць Садової та Суровцевої. Для орієнтиру він примикає до будівлі колишньої міської управи.

Готель "Брістоль"


Будівля колишнього готелю розташована у центральній частині міста на вулиці Радянська. Побудований готель "Брістоль" у 1901 р. на замовлення Ольшанського у традиціях неокласицизму. Автор проекту невідомий.

Готель "Лондон"


Далі за будинком колишнього готелю "Брістоль" знаходиться будівля готелю "Лондон". Побудований у 1901 р. у стилі раннього модерну як прибутковий будинок. Власником готелю "Лондон" був Йосип Полянський.



Літо - час розваг і читання




Найкраща пора року – літо, особливо для дітвори та юнаків. Канікули, розваги, відпочинок на річці, вдома, в бібліотеці. Так, саме в бібліотеці цікаво проводити дозвілля влітку. Наша бібліотека чекає  на своїх користувачів, пропонує  для них акцію «Літо – час розваг і читання».
Працівники нашої бібліотеки  готують добірки книг за шкільною програмою, пропонують книги вітчизняних, світових класиків, намагаються ознайомити дітей з творчістю кращих письменників, підвищити інтерес до читання.