понеділок, 30 вересня 2013 р.

Календар пам'ятних дат

середа, 18.09.2013
Виходять з лісу партизани
У наступ на смертельну ніч, —
А полум’я горить, не в’яне,
А полум’я — як вічний клич…
Р.Братунь

30 жовтня 2001 року Указом Президента України  « …на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, увічнення їх пам’яті…» було встановлене щорічне  відзначення Дня партизанської слави 22 вересня.
День партизанської слави – 22 вересня – збігається з початком героїчної підпільно-партизанської боротьби з нацистськими загарбниками.
Цей день є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над нацистськими загарбниками, відновлення історичної справедливості щодо визнання масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали.
Найтяжчі випробування випали на долю українського народу під час Великої Вітчизняної війни.  В умовах тотального терору і нехтування ворогом елементарних прав людини,  насамперед права на життя, в Україні сформувався Рух Опору, який став грізною силою і перешкодою на шляху здійснення фашистами жахливого плану поневолення народів.
 Ні жорстоким кривавим терором, ні підступною  пропагандою окупантам так і не вдалося погасити полум’я підпільно-партизанської боротьби. Перемоги воїнів Червоної Армії були нерозривно пов’язані з героїзмом партизанів і підпільників. Це були нескорені, сильні духом люди великого патріотизму і чистої совісті.
Перші загони партизанів з'явились наприкінці 1941 року  під Черніговом і Сумами під керівництвом Миколи Попудренка та Сидора Ковпака. Ці загони й поклали початок гуртуванню партизанів у лісах Північної України.
Народну війну в тилу німецько-фашистських військ вели повсюдно: у містах і селах, на залізничних вузлах і станціях, на річках, у лісових і степових районах України. Широкі верстви населення брали участь у зриві економічних, політичних та військових планів і заходів нацистських загарбників. Опір здійснювався на всій окупованій території і був нищівним для загарбників.
Завдяки  безстрашній і непримиренній боротьбі партизанів і підпільників  земля України горіла під ногами в фашистів.
 Нищівними були удари по комунікаціях ворога, захоплення і ліквідація складів і баз із боєприпасами і озброєнням, нещадним винищення ворожих гарнізонів, ефективним пошкодження і знищення зв’язку між частинами німецької армії. Важливою була розвідувальна діяльність партизанських формувань і підпільних організацій, наслідком якої ставало знищення об’єктів військового призначення. За масштабами, політичними і військовими результатами всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором у розгромі фашизму.
У 1943 році партизани контролювали лісові райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 року  партизанський рух в Україні пожвавився.
У травні-жовтні 1943 року загін Сидора Ковпака здійснив відомий рейд в Україні з Путивля через Волинь у Карпати з наміром «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро. Рейд Ковпака мав психологічне значення, бо остаточно показав людям, що нацисти не всесильні.
 Жодні страхіття і знущання не змогли зламати волелюбного духу народних месників, які, не шкодуючи життя, робили все можливе для наближення Перемоги. Жоден ворог не міг позбавити народ оптимізму й гумору, серед страждань і крові люди продовжували жартувати.
Пам'ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче — життя. 
Героїчні подвиги українських партизанів у пам’яті народу  житимуть вічно. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто, нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя.
В читальній залі нашої бібліотеки до цього знаменного дня було організовано тематичний перегляд літератури "Шляхами партизанської слави".
Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай  зберігає в наших серцях такі поняття, як Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять.
середа, 04.09.2013
"Ласкаво просимо до країни знань"

ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
1 ВЕРЕСНЯ - День знань - особливе свято! Завжди яскравий, насичений емоційністю та хвилюючою атмосферою. Голосно звучить урочиста музика, звідусіль лунають теплі поздоровлення i кожне людське серце, хвилюючись відгукується на заклик першого дзвінка! У цей день від всієї душі хочеться побажати успіхів у навчальному процесі та щоб новий навчальний рік приносив тільки приємні враження!





20 вересня - 222 роки від дня народження С.Т.Аксакова.
Аксаков Сергій Тимофійович (20.09.1791-30.04.1859) - російський письменник. Автор мисливських та рибальських оповідань, у яких виявив себе талановитим співцем російської природи. "Сімейна хроніка" разом зі "Спогадами" (1856) та "Дитячими роками Багрова-внука" (1858) становлятьсвоєріднутрилогію, яка вплинула на розвиток автобіографічного жанру в російській літературі. Літературна казка "Червоненька квіточка" (1858) стала класичним твором дитячої літератури.






" Поезія простора і любові" - до 90-річчя з дня народження Расула Гамзатова.

ВЕРНУЛСЯ Я...
Вернулся я,
спустя сто лет,
Из темноты на землю эту.
Зажмурился, увидев свет.
Едва узнал свою планету...
Вдруг слышу:
шелестит трава,
В ручье бежит вода живая.
«Я вас люблю!..» — звучат слова
И светят, не устаревая...
Тысячелетие прошло.
На землю я вернулся снова.
Все, что я помнил, замело
Песками времени иного.
Но так же меркнут звезд огни,
Узнав, что скоро солнце выйдет.
А люди —
как и в наши дни —
Влюбляются и ненавидят...
Расул Гамзатов.
Гамзатов Расул Гамзатович (08.09.1923-03.11.2003) - аварський поет, громадський і культурний діяч. Працював учителем, помічником режисера в Аварському театрі, редактором аварських передач Дагестанського радіокомітету. Писав також російською мовою. Тематика творів: життя Дагестану,любов, високе покликання поета.
30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек.
Всеукраїнський день бібліотек встановлений в Україні «…враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їх ролі у житті суспільства та підтримуючи ініціативу бібліотечної громадськості…» згідно з Указом Президента України «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек» від 14 травня 1998 р. № 471/98.
Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Серед провідних — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України для дітей, Національна історична бібліотека України та інші.
Кількість бібліотечних працівників перевищує 52 870.
Послугами книгосховищ користуються більше 17490 тисяч читачів.
Вітаємо бібліотекарів із професійним святом!



середа, 21.08.2013
Наприкінці 80-х років ХХ ст. склалися сприятливі умови для відновлення української державницької думки. Першим кроком у цьому напрямі було прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. Логічним продовженням процесу, започаткованого ухваленням цього документа, було прийняття Акта проголошення незалежності України. Воно було спричинене напруженою обстановкою в тодішньому Радянському Союзі. 19 серпня 1991 р. в Москві консервативними колами КПРС була здійснена спроба державного перевороту; Президент СРСР Михайло Горбачов був фактично усунений від влади, а контроль над країною намагався перехопити "Державний комітет із надзвичайного стану". Саме про ці події згадує Акт як про смертельну небезпеку. Однак нерішучість заколотників, а також опір переважної більшості населення їхнім планам спричинили поразку бунту. У цих умовах депутати українського парламенту прийняли рішення про необхідність проголошення Україною незалежності, що й було оформлено Актом проголошення незалежності україни. Було вирішено закріпити документ проведенням республіканського референдуму, який був призначений на 1 грудня 1991 р. За його результатами, незалежність України підтримали 90,92 % виборців.
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в далекому полі.
О. Олесь
Усі найкращі дочки й сини України протягом століть мріяли про її незалежність, віддавали всі свої сили й прагнення в ім'я цієї мети. Тарас Шевченко, Іван Франко, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Василь Стус - ці та інші імена навіки увійшли в історію нашої культури як імена найполум'яніших борців за волю й незалежність України, їхній внесок у здобуття незалежності є надзвичайно вагомим, так само,як і внесок мільйонів безіменних борців.
Врешті всі зусилля не залишилися марними: якими жаданими, довгоочікуваними були слова "держава", "самостійність", "незалежність" 22 роки тому! Люди пишалися тим, що стали свідками великого кроку в розвитку України: набуття самостійності.
Отже, живе Україна, яка здобула колись незалежність, і буде жити! Буде, незважаючи ні на що, і допомагати їй у цьому повинні ми усі, її діти, і передусім молодь.

Більш докладніше з цими важливими історичними подіями нашої держави ви можете ознайомитись, переглянувши перегляд літератури , який цими днями організовано в читальній залі нашої бібліотеки.
24 серпня з 14 по 15 годину  по місцевому радіо звучатиме година історії "Ми будували, вірили, творили", яку підготувала і провела бібліотекар Райчинець Н.Р. і, яка висвітлює всі передумови та, безпосередньо, самі події, які привели нашу країну до незалежності.
Від імені колективу бібліотеки-філії №4 прийміть сердечні вітання з нагоди всенародного свята - Дня Незалежності України.
Бажаємо нових успіхів у вирішенні нашого спільного головного завдання - побудови заможної демократичної процвітаючої України.

Віртуальні виставки

четвер, 05.09.2013
У кожного місяця є свої "іменні" дні. З ними пов'язані ті чи інші конкретні реалії або події.Отож, і перший місяць осені багатий на такі дні.
Продовжуємо відмічати цикл народних свят "Від свята до свята".















19 вересня - день чуда архангела Михаїла.
На «Михайлове чудо» — день чуда архангела Михаїла святкувань не влаштовували, але намагались усе-таки уникати важких робіт чи в полі, чи вдома. Не можна було орати, сіяти, обмолочувати снопи, складати сіно, вирубувати капусту і т. ін. Гуцули вірили, що цього дня не треба ні з ким сваритися, а тим паче — проклинати, бо прокльони тут же можуть справдитися. Зауважимо, що Михайло — по суті архангел Сонця і в християнській традиції він заміщував язичницькі божества Сонця.








21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці.
Великим святом є день Різдва Пресвятої Богородиці, який фактичнозбігається із днем осіннього рівнодення, адже цей день — рухомий. Щороку його дата змінюється і коли Сонце входить у знак Терезів (19-23 вересня), настає осіннє рівнодення. У народі його називали Другою Пречистою, чи Другою Маткою. До нього колись пекли калачі, готували різні страви, влаштовували гостини, про які згадувалось і в давніх пам`ятках наших предків. Дівчата цього дня до сходу сонця молилися до Богородиці з проханням подати їм добрих і багатих женихів.

27 вересня - Воздвиження Чесного Хреста.
У день Воздвиження Чесного Хреста повсюдно дотримувалися посту. На Бойківщині того дня варили пісну картопляну юшку— «сапорок» і пекли пироги з яблук — «ябчаники». Згідно з народними повір`ями, у цей день земля «здвигається» до зими. Коли задзвонять церковні дзвони, в певних місцях земля «роздвигається», і плазуни (гадюки, змії, ящірки) в ті отвори ховаються на зиму — до Благовіщення. На землі залишаються лиш ті, які прогрішили» за літо — вкусили когось. Тому цього дня категорично заборонялося йти до лісу чи в поле.

середа, 04.09.2013
Ось і минуло тепле літо. Настала осінь. Непомітно підкралась вона до наших садів, полів, гаїв, лісів.Ще в кінці серпня дерева почали вкриватись жовтим листям, а зараз воно вже блищить на сонці. Дерева стояли у багряному. жовтому листі, яке потихеньку спадало додолу. Земля вкрита кольоровим листям, наче йдеш по прекрасному килимі. Ми любимо слухати шерехи опалого листя, дивитися на чарівні розписи осені на листях клена. Вже пройшло коротке бабине літо, починало повівати холодом, змовкли пернаті музиканти.
 Осінь надихає творчих людей на створення нових шедеврів. Ця прекрасна пора року є музою для багатьох художників, музикантів, поетів та письменників.







В лісі осінь. Так пахне грибами...
Жовте листя з берези летить.
Верби схилені над ставами.
У намисті калина стоїть.

Стало тихо. Пташок немає...
Відлетіли у теплий край.
Тільки білка вгорі стрибає
І шепочеться листячком гай.


А вітрець налетить, закружить
Жовте листя в танку смішнім.
В верховітті дубовім затужить
Й ненадовго затихне у нім.
Надія Красоткіна
Щоб підняти настрій нашим читачам у цю осінню меланхолічну пору, процівники бібліотеки підготували поетичну виставку"Осінні елегії". До Вашої уваги пропонуємо поетичні збірники, художні твори, ілюстрації про цю незвичайну пору року.


четвер, 08.08.2013
До уваги всіх відвідувачів нашої бібліотеки пропонуємо переглянути книжкову виставку "Від свята до свята".
14 серпня. Перший Спас. Спас на воді. Медовий спас. Маковея.
Свято Маковея одне з найпоетичніших і найшановніших в Україні. Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак.
На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.
Обрядовою їжею цього дня є «шуліки». Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки і заливають медом з розтертим маком. Ця їжа смачна, її залюбки їдять діти.
19 серпня – свято Преображення Господнє, або Яблучний спас.
Свято Преображення Господа Бога, яке ще називають Яблучний Спас, чи Другий Спас, відзначається за новим стилем 19 серпня. У цей день Христос явився трьом своїм учням у світлі божественної слави, демонструючи єдність Святої Трійці.








28 серпня – свято Успіння Пресвятої Богородиці.
28 серпня православні та греко-католики святкують Успіння Пресвятої
Богородиці. За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Перша Пречиста, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої.

















29 серпня - Третій Спас, або Горіховий Спас.
29 серпня відзначається Горіховий Спас Третій Спас (Малий Спас, Нерукотворний образ, "Спас на полотні", полотняний Спас, Хлібний або Горіховий Спас) - народна назва церковного свята, присвяченого Ісусу Христу - Спасителеві (Спасу). Встановлене церквою на честь перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного образу Господа Ісуса Христа.

Експозиція комп'ютерних копій картин Т.Г.Шевченка

І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Т.Г.Шевченко.
З огляду на те, що 200-річчя Т.Г.Шевченка - подія не лише всеукраїнського , а і світового масштабу, у 2014 році весь світ буде відзначати день народження Т.Г.Шевченка. Президент звернувся до ООН та ЮНЕСКО з пропозицією визначити 2014 рік роком Шевченка. Це стане суттєвим кроком для України та її визнання.
Постать Генія України, Тараса Шевченка, ще не до кінця проаналізована та досліджена, а подекуди занадто ідеологізована та канонізована. Тому наша бібліотека прагне відійти від цих стереотипів та показати іншого, невідомого широкому загалу Шевченка - Шевченка-людину, Шевченка-художника, Шевченка-краєзнавця і дослідника...
Щодо вшанування Шевченківського ювілею у 2014 році у нашій бібліотеці розроблено план заходів, серед яких експозиція комп'ютерних копій картин Т.Г.Шевченка,яка відбулася в читальній залі нашої бібліотеки 7 червня 2013 року. Ми показали нашим читачам, що Шевченко був не тільки геніальним поетом, а ще й талановитим художником.






Вшановуємо пам'ять Тараса Шевченка

23 липня у читальній залі нашої бібліотеки було організовано показ документальних відеофільмів, присвячених життю і творчості генія українського народу Тараса Шевченка. Протягом дня ми пропонували читачам нашої бібліотеки переглянути за допомогою комп'юттерів документальні фільми про нашого видатного земляка. Наші користувачі з радістю відгукнулися на таку пропозицію,захотівши поповнити свої знання про Тараса Григоровича Шевченка. Прийняли участь у даному заході читачі різного віку:від школярів до пенсіонерів, і жоден з них не залишився байдужим, дізнавшись багато нового про Тараса Шевченка як людину, поета, художника, громадського діяча.Дякуємо їм за участь, і пропонуємо переглянути фотогалерею з нашого заходу.













До 200-ліття з дня народження Т.Г.Шевченка

3 вересня в читальній залі нашої бібліотеки відбулася виставка репродукцій картин Т.Г.Шевченка, де всі бажаючі могли ознайомитися з мистецькими творами нашого видатного земляка.
Поява Шевченка - поета і художника, митця і борця, що став символом української нації, - була зумовлена всім ходом історичного і духовного розвитку України з її тривалою, сповненою драматизму, героїчною боротьбою за волю.
Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.
Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка” датований самим автором ще 1830році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.
Через нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником, змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм земляком – художником І.Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху. Сошенко дав йому поради і консультації, а потім знайомив з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою),спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.
Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.
У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі, любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії “Живописна Україна” – “Дари в Чигирині 1649 року”, “Судня рада” і “Старости”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.
Згодом, Шевченко знайшов роботу в Київській археографічній комісії. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам’ятки. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. В 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.
Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, відсутністю нарядності, вдалою композиційною бадьорістю і свіжістю барв, намагання дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.Саме у Вільно, в "доширяєвський" період розвитку Шевченка, як художника, під впливом (в тій чи іншій мірі) вчителів-художників Верби, Рустемаса, Лампі, Смаковського були закладені основи його художньої майстерності. Свідченням того є малюнки митця, зокрема, "Погруддя жінки".
Далі в його житті будуть Енгельгардт, В.Ширяєв, Літній сад, зустріч з Сошенком, Брюлловим та ін.
Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 - у кріпосному рабстві, 10 - у тюрмах та на засланні. А рештупостійно перебуваючи під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Помер він самотнім у казенній комірчині, не здійснивши навіть природньої людської мрії про сімейний затишок у власному домі.
Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. В його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості. Те, що він пережив і передумав і для чого знайшов небувало синкретичне вираження, - вищою мірою виявляє сутність людини взагалі і водночас позначене печаттю могутньої й неповторної індивідуальності, засвідчуючи невичерпне розмаїття людського духу.
Це прекрасно, що нині ми повертаємо собі національну самосвідомість під знаком Шевченка. Бо Шевченко був гуманістом та інтернаціоналістом й не мав він а ні краплини національної зарозумілості чи упередженості проти інших народів, і Україну любив, за неї стояв непохитно, і себе віддав не тому, що хотів її підняти над іншими народами, а тому, що хотів бачити її рівною з іншими у сім’ї світовій - "сім’ї вольній, новій".
Т.Шевченко відомий у світі в першу чергу як художник слова, однак це аж ніяк не забирає його слави, як художника. Шевченко був справжнім творцем Української землі. Пам’ятаймо про це!