8 лютого 2014 року – 180 років з дня народження Д.І.Менделєєва
«Вся гордість учителя в
учнях, у проростанні посіяних ним зерен»
Дмитро Менделєєв
Майбутній автор 500 наукових праць і автор найважливіших досліджень
з хімії Дмитро Менделєєв народився в селі Верхні Аремзяни (Тюменська область) 8
лютого 1834 року. Хлопчик став чотирнадцятою дитиною в сім'ї. Оскільки батько
Менделєєва рано помер, дітей виховувала мати. У 15-річному віці юнак закінчив
гімназію, а в 1850 році поступив в московський педагогічний інститут.
У 21 рік Менделєєв захистив дипломну роботу, але її згодом визнали
кандидатською дисертацією. А вже через кілька років Дмитра Менделєєва взяли на
викладацьку роботу до Петербурзького Університету. Молодий учений стажувався в
провідних університетах Європи.
«Найближчий предмет хімії
складає вивчення однорідних речовин, з додаванням яких складені всі тіла світу,
перетворень їх один в одного і явищ, що супроводжують такі перетворення»
Дмитро Менделєєв
У 1863 році Дмитро
Менделєєв видав підручник «Органічна хімія». У 1869 році Менделєєв розробив
періодичну таблицю хімічних елементів, яка стала найбільшим науковим проривом у
розвитку хімії.
Помер видатний
учений 2 лютого 1907 року. На честь Дмитра Менделєєва назвали хімічний елемент
№ 101 «менделевій».
«Вмійте завжди перенестися на точку зору протилежної думки — це
і є справжня мудрість»
Дмитро Менделєєв
«Искореняя смехом зло»
(13 лютого 2014 року – 245 років
з дня народження І.А.Крилова)
Іван Андрійович Крилов народився в 1769 році в Москві. Батько Крилова був
бідним капітаном, що служив в драгунському полку і вийшли у відставку в 1774
році, зайнявши пост голови губернського магістрату в Твері. Через чотири роки
батько помер, залишивши матір з двома дітьми. Дитинство майбутнього письменника
минуло в Твері. Утворення його було досить мізерним, але звичка багато читати і
наполегливо займатися дозволили Крилову стати освіченим і освіченою людиною.
Коли хлопчику було десять років, мати попросила прийняти сина на службу
підканцеляристом, хоча в дійсності він майже не працював, будучи у відпустці до
закінчення навчання. У 1782 році Крилов з матір'ю вирушив до Санкт-Петербурга,
де йому вдалося влаштуватися в казенну палату на місце канцеляриста. У цей час
Іван Андрійович почав свою літературну діяльність, написавши оперу у віршах
«Кофейница», трагедії «Филомела» і «Клеопатра», які не мали особливого успіху.
У 1788 році померла мати Крилова, і письменник взяв на виховання молодшого
брата. У тому ж році Крилов почав писати байки, опублікувавши їх у журналі
«Ранкові години». У 1789 році Іван Андрійович вирішив видавати свій сатиричний
журнал «Пошта духів», що проіснував кілька місяців через радикальні статей.
Крилов не здавався і почав випускати новий журнал, «Глядач», що став
популярним, але теж недовговічним.
Після цього Крилов залишив журналістику, продовжуючи писати. Художній
талант письменника значно зріс, що було видно вже за статтями в його журналах.
Про його діяльність у1793-1796року відомо мало - письменник виїхав зі столиці і
подорожував по Росії. У 1797 році Крилов познайомився з князем Голіциним, який
взяв його в свій маєток вчителем дітей і секретарем. Крилов виявився хорошим
викладачем іноземних мов і російської словесності. У маєтку Голіцина для
домашнього спектаклю він написав шутотрагедію «Трумф або Подщіпа», надруковану
в 1871 році в «Руській старине».
У 1806 році Крилов повернувся до Петербурга, де були написані його комедії
«Модна лавка» та «Урок дочкам». У 1809 році вийшла збірка байок, які давалися
письменнику особливо добре. Крилов продовжив писати в цьому жанрі, випустивши в
1811 році книгу «Нові байки Крилова», в 1815 «Байки Крилова» в 3 частинах, а
в1830 році у 8 частинах.
У 1812 році Крилов влаштувався бібліотекарем в нову Публічну бібліотеку,
прослуживши там 30 років. У бібліотеці Іван Андрійович займався складанням
бібліографічних покажчиків, слов'яно-російського словника, збирав і збільшував
кількість книг.
У 1844 році Крилов помер від нетравлення шлунка і похований у
Санкт-Петербурзі.
«Українська мова – давня й
молода»
(21 лютого – Міжнародний день
рідної мови)
«Мова – це наша
національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості» Іван Огієнко
Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви — день, який відзначають щороку 21 лютого,
починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та
багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що
проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення,
ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім
того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами
до взаєморозуміння та взаємоповаги.
«Мова – душа кожної національності, її
святощі, її найцінніший скарб»
Іван Огієнко
Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на
меншини з менш аніж 10.000 особами, котрі активно розмовляють рідною мовою.
Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття.
Багато мов, котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.
«Доля української мови
– то є водночас й доля української держави й нації»
Ігор Лосєв
«Зиму проводжаємо, весну
зустрічаємо!»
П'ятнадцятого лютого - свято Стрітення, в народі "Стрічання",
"Громиця", "Зимобор", яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового.
На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо
- де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою:
- Боже, поможи тобі, зимо! - каже літо.
- Дай, Боже, здоров'я! - відповідає зима.
- Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і
попила!
За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на
Стрітення - 15 лютого - та в день святої Анни - 22 грудня. В народі уявляли, що
навесні Зима - стара баба, а Літо - молода дівчина. На Стрітення Зиму веде
попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на
бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і
з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом,
а через плечі у неї - порожнісінька торба. У Літа вінок на голові, сорочка,
квітами мережена, зелена плахта, - весела і вродлива дівчина.
Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці.
При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою - кому йти, а
кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше - Літо пересперечало Зиму, а якщо
холодніше - Зима. "…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо
посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!" - каже
Олекса Воропай у книзі "Звичаї нашого народу" про зустріч літа з
зимою.
В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення
свічки звалися "громичними", бо їх запалювали і ставили перед
образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки
давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви,
запалювали "громичну" свічку - "щоб весняна повінь не пошкодила
посівам і щоб мороз дерев не побив!".
Від "громичної" свічки і саме свято, крім
"Стрітення" або "Стрічання", називалося колись
"Громиця".
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову - ще не
вживану - посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась
магічна сила. За народним уявленням, це - цілюща вода. Нею натирали хворі місця
і вірили, що "поможе". Найкраще ця вода ніби помагала від
"пристріту" - від хвороби, що її спричиняло "погане" око.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив
стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: "Боже тебе
збережи!". Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи
стрітенською водою на щасливе повернення.
Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на
двір. Якщо ранком є роса - врожай, нема роси - немає врожаю.
Народні прикмети
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.
Вітер - погана ознака.
Відлига - жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш
нескоро.
Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі!
Як нап'ється півень води, то набереться господар біди!
Коли на Громицю півень нап'ється водиці, то на Юрія віл не наїсться
травиці.
День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.
Якщо на Стрітення дорогу перемітає - весна буде пізньою і холодною.
Якщо в цей день сніжок - весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і
дощовою.
Передбачити погоду могла і курка: якщо нап'ється біля порогу води - весна
буде теплою і ранньою.
Як на Стрітення з стріх капа, ще велика буде зима.
Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай
кукурудзи.
На Стрітення із стріх капає - бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх
не капає - весна буде рання, суха.
Цього дня відлига - на ранню й теплу весну, сніг - на дощову, тривалу, а
коли хуга - весна буде пізня й холодна.
Якщо в цей день не видно сонечка - чекай суворих морозів.
Вітер на Стрітення - до врожаю плодових дерев.
Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
Як капає зі стріх, то буде так капати з очей (ще повернуться морози).
На дахах довгі бурульки - стільки ще випаде снігу.
Якщо вранці випав сніг - на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень -
зернові будуть середні, а увечері - недорід.
Якщо на деревах іній - вродять добре гречка і бульба.
Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.
Як на Стрітення дорогу перемітає, то корм відлітає.
Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете - весна буде пізня й холодна.
Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо
цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.
Якщо 15 лютого випав сніг - на дощову й холодну весну.
Як на Громницю з дахів тече, то довгою буде зима.
Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.
Якщо на Стрітення півень води нап'ється на порозі, то на Явдохи (14
березня) віл нап'ється на дорозі.
Немає коментарів:
Дописати коментар