Календар літературних і пам'ятних дат. Серпень 2016.

23 серпня - День Державного

прапора України

Державний Прапор України - прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

У середині XVII ст., Після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.

Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.

22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період 1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.

Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформився як едінонаціональное на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.

24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. До цього День державного прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні.

(Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: «хох» - синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) - жовтий.)

24 серпня - 25-та річниця

Незалежності України

День незалежності України — державне свято України, що відзначається щорічно 24 серпня на честь прийняття Верховною радою УРСР «Акта проголошення незалежності України», що прийнято вважати датою утворення держави Україна в сучасному вигляді.
Бібліотекарем Райчинець Н.Р. була підготовлена та проведена радіопередача по місцевому радіо до 25-ї річниці Незалежності України "Духовна єдність - запорука незалежної України". До Вашої уваги запис цієї передачі:

Святкування в різних містах

Київ

Загалом основні святкування на державному рівні проходять у Києві, де традиційно Президент України дає урочистий прийом до Дня незалежності. Також, перші особи держави покладають квіти до пам'ятників видатним українцям (переважно до пам'ятників Володимиру Великому, Богдану Хмельницькому, Михайлові Грушевському і Тарасу Шевченку) та беруть участь в молитві за Україну, що традиційно відбувається у Софії Київській за участі представників всіх конфесій, наявних в Україні.

Впродовж кількох останніх років до Дня незалежності України в столиці України, Києві, проводилися військові паради (1998, 1999, 2001, 2008, 2009 роки), а також організовувалися святкові концерти та урочистості. Щорічними атракціями до свята в столиці є Міська виставка квітів в Печерському парку, чиї схили на той час завжди вкриваються барвами яскравих квітів, що в сукупності формують різні приурочені до свята зображення, та великий святковий концерт. Святкування увінчується ввечері святковим феєрверком.

Проте у 2010 році на День Незалежності України військового параду у Києві не було заплановано. Питання зі святковим феєрверком у Києві також мало цікаве наповнення, бо з одного боку українські новини спочатку зазначали, що його не планується проводити, а з іншого боку згодом було видано наказ Міністерства оборони України на дозвіл про його проведення. Також святкування Дня Незалежності 2010 р. запам'яталося українцям ще тим, що вперше за багато років не було єдиного Богослужіння у Софії Київській за присутності президента та представників різних конфесій, представлених в Україні. Молилися за Україну в різних храмах.

Львів

Вже стало традицією, що у День незалежності більшість городян у Львові вдягають вишиванки, тому вже зранку місто розквітає вишуканими барвами вишитих сорочок, в яких закодовані прадавні знаки-символи на здоров'я, та добробут, які особливо активізуються в день свята. Святкування не обмежується одним днем, воно триває кілька днів і поєднує в собі міжнародний фестиваль фольклору «Етновир», фестиваль незалежного кіно «Кінолев», святкові концерти, парад вишиванок, дитячі свята тощо.

У Львові до Дня незалежності, починаючи з 2008 року, скульптури давньогрецьких богів, що увінчують фонтани площі Ринок, вбирають у вишиванки.

Харків

Відбуваються урочисті заходи по місту, на центральній площі Свободи ввечері традиційно відбувається концерт естрадних зірок та виступи чиновників, який завершується феєрверком. У переддень свята — 23 серпня Харків святкує День міста, і найбільші народні гуляння відбуваються саме в цей день, а не на День незалежності.

Полтава

На День Незалежності Полтава, як завжди, розквітає вишиванками й усміхненими обличчями. Люди приходять до пам'ятника Тарасу Шевченку, щоб уклонитися співцеві волі та покласти квіти. Традиційно урочистості продовжуються біля пам'ятника Козацької слави, де люди віддають данину поваги загиблим українським козакам, які зі зброєю у руках боронили свою Батьківщину.

27 серпня – 145 років від дня народження Теодора Драйзера

Теодор Герман Альберт Драйзер - американський письменник і громадський діяч.

Батьки Драйзера — Джон Драйзер (німець) і Сара Шенеб (з громади менонітів) — співвласники підприємства з обробки вовни. Сім'ю переслідували нещастя: пожежа, яка знищила запаси вовни, травма батька, який після цієї пожежі працював на будівництві, загибель трьох старших синів. Сім'я часто переїжджала з місця на місце. Нарешті осіла в провінційному містечку Терре-Хот у штаті Індіана.

Теодор Драйзер, дев'ята дитина в сім'ї, народився 27 серпня 1871 року. В 1887 році закінчив школу. В 1889 році вступив до університету штату Індіана. Через рік припинив навчання, оскільки не зміг його оплачувати. Працював клерком, у пральні візником фургону.

У 1892–1894 працював репортером у газетах Піттсбурга, Толідо, Чикаго і Сент-Луїса. В 1894 р. переїжджає до Нью-Йорка. Його брат Поль Дрессер організує музичний журнал «Еврі манс», і Драйзер починає працювати редактором. У 1897 кидає журнал. Писав на замовлення «Метрополітен», «Харперс», «Космополітен».

До появи свого першого роману в 1900 Драйзер опублікував 42 статті й ряд поем. Драйзер в інтерв'ю для довідника «Хто є хто в Америці» (1899) вказав, що ним написані дві книги: «Дослідження про знаменитих сучасників» і «Поеми».

Бібліографія праць Драйзера як правило починається з його роману «Сестра Керрі» (1900). У 1911 Драйзер публікує свій другий роман «Дженні Герхардт».

Романом «Фінансист» (1912) Драйзер почав свою монументальну «Трилогію бажання». В її основу покладена історія життя мільйонера. Другий том — «Титан», 1914; третій — «Стоїк».

«Трилогія бажання» — одне з видатних досягнень американської та європейської літератури XX ст. Т.Драйзер виключно талановито зображує фінансове середовище.

У 1916 вийшов друком роман «Геній», який Драйзер вважав своїм найкращим твором. Тема роману — влада грошей.

У своєму романі «Американська трагедія» (1925) Драйзер зображує середньостатистичного американця — юнака Клайда Грифітса, малоосвіченого, легковажного, безвольного. Суть трагедії Грифітса — марнославство, жага до високого становища в суспільстві, які штовхнули його до злочину, через що той закінчив своє життя на електричному стільці.

Драйзер — художник-натураліст. Його мистецтво — мистецтво фактів та речей — будується на спогляданні за життям як воно є. Разом з тим Драйзер і художник-психолог.

У 1944 р. Американська академія мистецтв і літератури нагороджує Драйзера почесною золотою медаллю за видатні досягнення в галузі мистецтва й літератури.

 Літо - час розваг і читання

Бібліотеки – один з інструментів людської цивілізації, що назавжди залишаться гарантом цивілізованості суспільства. Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Сучасні бібліотеки – справжні центри інтелектуального та духовного життя, одні з необхідніших установ культури.

Зараз книги стали відігравати набагато меншу роль у житті людей. Причин тому безліч: телебачення, інтернет, мультимедійний простір. На жаль, відсутність інтересу до читання книг збіднює фантазію і кругозір.

Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе. Подумайте чи не краще піддатися позитивному впливу ідей з книг великих людей, замість

того, щоб витрачати час на абсолютно даремні, хоч і доставляють задоволення, справи – наприклад, комп’ютерні ігри. У наш час молоді люди просто спалюють найцінніший час свого життя на зовсім непотрібні справи, весь час прагнуть до задоволення і розваг.

Читання – це індикатор розвитку суспільства; а молодіжне читання – це показник ставлення суспільства до свого майбутнього. Майбутнє держави завжди залежить від молоді.

Книга – унікальний співрозмовник. Завдяки читанню людський мозок працює краще. Відмовитися від читання – відмовитися від програми вдосконалення мозку. Що стосується носіїв інформації, то безсумнівно, найкраще читати паперові видання – книги, газети, журнали. Людське око краще сприймає інформацію, на друкованому на папері ніж ту яка світиться на моніторі комп’ютера або ноутбука. Швидкість читання паперового носія більш висока і очі не так швидко втомлюються.

Взагалі, читати – це круто!Що ж стосується інтернету, то тут будь-яка людина може викласти свою працю і свої думки на простори всесвітньої павутини. На адекватність і грамотність цю роботу ніхто не перевіряє, так що і користі від неї часто ніякої.

Книга – невід’ємна частина людської культури, справжнє джерело різноманітних знань. І лише від людей залежить, чи використовуватимуть вони їх на благо собі та оточуючим, чи навпаки. Князь Ярослав сказав: «Книги – це річки, що наповнюють Всесвіт»

Отже, з книжками ми відпочиваємо, працюємо, сміємося та ридаємо.

Читайте, черпайте мудрість, в поезії – політ думки і дотепність, у логіки і риторики – вміння сперечатися. І всі ці знання об’єднує одне прекрасне поняття, ім’я якому – Книга!