До 400-річчя першої письмової згадки про місто Умань

Фортеця моєї душі 

(До 400-річчя першої письмової згадки про місто Умань)

  Місто Умань починає свою історію з давніх часів. Перша згадка про Уманщину є в літописі Супрасльського монастиря 1497 року. Географічне розташування міста визначило його статус як місто-фортеця. У 1576 році був створений Уманський козацький полк. 
Уманщина з 1569 року перебуває у складі Польщі. В 1609 році, в сеймовому акті, «пустинь, іменована Уманью», була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському та вінницькому старості Валенсію Олексію Калиновському. Вже в 1616 році в офіційних документах Умань згадується, як містечко. Це містечко знаходилось на кордоні Польщі з Диким Полем, й тому відразу починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень. В 1629 році в Умані вже була дерев'яна фортеця з ровами і валами, налічувалось 1064 двори. Містечко належало до Брацлавського воєводства. 

  В 1648 році Умань визволив загін, очолений І.Ганжою, місто стало адміністративним центром Уманського полку. З 1648 по 1667 рік — місто у складі козацько-гетьманської держави (полкове місто та важлива фортеця). 

  В кінці 1654 — на початку 1655 козаки Умані, керовані Іваном Богуном, відбили наступ головних сил польсько-шляхетних військ. 
За Андрусівським перемир'ям знов увійшло до складу Речі Посполитої. 
  В 1674 році Умань була повністю зруйнована Дорошенком разом з турками і татарами. При цьому було вбито багатьох мешканців міста. Після тих подій, місто приходить в занепад. Більшість мешканців переселилися на Лівобережжя. 
  Занепад продовжується до 1726 року, коли Умань з околицями переходить у володіння Франциска Потоцького. В краї в цей час пожвавились дії гайдамаків. Щоб укріпити Умань, граф заохочує переселення сюди з інших своїх володінь селян та ремісників. Запрошує торгувати вірмен, греків, євреїв. Починає будівництво нового замку. Але гайдамаки роблять постійні наскоки на місто, вони здобувають його в 1737 та 1750 роках. 
  В 1760 році місту надається Магдебурзьке право. Відкривається синагога. В 1761 році, зусиллями селян з навколишніх сіл, закінчується будівництво замку. В 1764 році Потоцький засновує в Умані католицький базиліанський монастир. Монахи в свою чергу відкривають духовну базиліанську школу на 400 учнів. Навколо Умані було багато козацьких слобідських поселень, які мали боронити Край від гайдамацьких ватаг. Місто перетворюється на одне з найважливіших міст Правобережної Київщини і Черкащини. 

  Під час Коліївщини в 1768 році, під проводом М.Залізняка і І.Ґонти, в місті було винищено польську шляхту, що тут ховалася — так звана «уманська різня». Після придушення повстання, Умань знову занепадає. Населення майже не залишилось, торгівля зачахла. 
В 1793 року Умань увійшла до складу Російської імперії. 
  У 1795 році, в Умань на постійне проживання перебирається граф Щесній Потоцький. Він береться за відбудову міста. 1796-го року був закладений знаменитий садово-ланшафтний парк «Софіївка». 
  В 1795 році Умань стає повітовим містом Вознесенської губернії Російської імперії, а в 1797 році Умань входить до складу Київської губернії. 
На початку ХІХ століття Умань перетворюється на центр іудейського релігійного руху — хасидизму. Рабин Нахман, праонук фундатора хасидизму рабина Баал Шем Това, останні свої роки прожив в Умані. Помер в 1810 році від туберкульозу. За його заповітом, він був похований на старому єврейському цвинтарі, де поховані й жертви «Коліївщини». В наш час на місці будинку де жив цей цадик, влаштована синагога. 
В 1826 році в Умані будується костел Успіня Богородиці. Зараз ця споруда внесена в реєстр культурного надбання України. 
В 1834 році Умань, була конфіскована російським урядом у Потоцьких й в 1838 переходить у володіння відомства військових поселень Київської та Подільської губерній. В цей же час почалася активна забудова аристократичної частини міста, вулиці вкривають бруківкою й оснащують гасовими ліхтарями, будують торгові ряди. 
В 1859 році в Умань переносять з Одеси Головне училище садівництва. 
З другої половини XIX століття населення Умані значно зросло (1860 — 10 тисяч мешканців, 1897 — 29 тисяч мешканців, 1914 — близько 50 тисяч), на що вплинуло і з'єднання міста залізницею з Києвом (1890) та Одесою (1891). Економічний характер — торговельний (здебільшого торгівля збіжжям) і ремісничий. 
В кінці ХІХ, Умань перетворюється на типове провінційне єврейське містечко. 
В 1900 році з 30000 населення, 21500 складали євреї. Місто мало 3 синагоги, 13 єврейських молитовних будинків, 4 приватних єврейських училища. Були в Умані також 4 церкви та католицький костьол. Був також свій театр. 
Перед Другою світовою війною місто стає крупним центром сільськогосподарського району. В Умані було відкрито сільськогосподарський інститут. 

Під час Другої світової війни Умань 1 серпня 1941 року окупували німецько-фашистські війська. Під Уманню в оточення попали 6-а та 12-та радянські армії. В місті був влаштований концтабір «Уманська Яма» для полонених червоноармійців. За даними німецького командування 14 серпня 1941 року в Уманському таборі знаходилось 50000 радянських військовополонених. На околиці міста, в Сухому Яру, німці розстріляли більше 13000 євреїв. Був дуже пошкоджений парк «Софіївка», на його території був влаштований цвинтар для загиблих воїнів вермахту. 
Внаслідок Умансько-Ботошанської операції місто було визволено 10 березня 1944 року. 
Після війни Умань стає райцентром й славиться зараз перш за все своїм унікальним парком.

Умань - особливе місто: тут на кожному клаптику землі відчувається подих історії, на кожному кроці вживають давні звичаї, традиції. Умань - це гармонія старовини і сучасності.

  Наша бібліотека велику увагу приділяє краєзнавчій роботі. До 400-річчя першої письмової згадки про Умань бібліотекарі бібліотеки - філії №4 підготували краєзнавчий куточок "Фортеця моєї душі", яка може прислужитися всім, хто вивчає історію рідного краю, сприятиме вихованню любові до своєї "малої батьківщини", а відтак, допоможе краще вивчити і зрозуміти багату історію нашого міста.