Календар літературних і пам'ятних дат. Березень 2016.

"Я жінка, тому я можу все"

( 8 березня - Міжнародний жіночий день)

Цей святковий день цілком присвячений найпрекраснішій половині нашого суспільства. Його популярність наростає і зміцнюється вже більше ста років. Історія появи міжнародного жіночого дня проста і зрозуміла - це була спроба відновити спотворену століттями справедливість по відношенню до жіночої статі, яка на стільки вкоренилася в суспільстві, що бути жінкою, ще якихось 100-150 років тому означало тільки одне - безправ’я і всецілий, навіть гнітючий послух. Як тоді, так і зараз існувала думка про те, що жіноча частина населення представляє його слабку частину. Цьому намагаються привести найбанальніші докази, мовляв чисто по фізичним показниками вони поступаються у силі і міці чоловічої частини суспільства. Але чому ж тоді на плечі наших жінок вивантажували і продовжують вивантажувати самі обтяжливі і трудомісткі заняття? Жінка витривала і в цьому вона перевершила чоловіка. Про її витривалості ходять легенди. Її витривалість помітна і проявляється на кожному кроці. Зваживши всі розрахунки можна прийти тільки до одного висновку: чоловік і жінка абсолютно різні, але абсолютно рівні між собою. Більш того - одне без одного приречені на смуток і печаль, і навіть вимирання.

Щоб ця думка дійшла до широкого громадського суспільства, до розуму сильних світу цього, необхідно було справді революційне втручання. І воно сталося. Опускаючи передісторію руху за права жінок, самі істотні зрушення в цій сфері настали саме під віянням революційних настроїв, починаючи з відомих подій минулого століття.

На сьогоднішній день цивілізоване суспільство офіційно закріпило і вирівняло права жінок, на стільки, на скільки це здалося можливим і доцільним. Надмірна увага до цієї теми дала свої плоди і все ж якесь протистояння час від часу ще зустрічається, особливо в нездорової культурному середовищі.

Міжнародний жіночий день найчастіше пов’язують із соціалістичним рухом, який по суті відкрив реальні шляхи для активної реалізації рівноправності жінок в широкій суспільній свідомості. У 1975-му році, за даними проекту DilovaMova.com, фіксуючи всесвітні тенденції до цієї теми, свято було офіційно підтримано Організацією Об’єднаних Націй і в 1977-му році, резолюцією Генеральною Асамблеєю ООН № A/RES/32/142, День 8-е березня запропоновано було всім зацікавленим державам безпосередньо використовувати для популяризації та реалізації рівноправності жіночої частини населення у своїй громадській традиції.

Відкидаючи пафосність і офіційну частину всіляких державних петицій і документів, однозначно можна сказати: це один з кращих свят, яким довелося увійти в наші календарі. У День нашої, самої прекрасної половини населення, ми приєднуємося до привітань на адресу всіх наших жінок! Здоров’я Вам, миру і щастя! Зі святом 8-е березня, подарунків та гарного настрою!

"Останнім шляхом Кобзаря"

(10.03.2016 року - 155 років від дня смерті Т.Г.Шевченка)

10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі у віці 47-и років пішов з життя Тарас Григорович Шевченко, ідеолог та символ української національної ідеї, творчість якого заклала основи сучасної української літератури.

Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року у селі Моринці (тепер Черкаської області) у багатодітній кріпацькій сім'ї. Рано залишившись сиротою, наймитував. У 1829 році разом з поміщиком Павлом Енгельбардтом, у якого служив "козачком", переїхав до Вільно (тепер Вільнюс, Литва), а згодом - до Санкт-Петербурга, де був відданий працювати до майстерні живописця В. Ширяєва. У Петербурзі Шевченко познайомився з членами української громади І. Сошенком, Є. Гребінкою, В. Григоровичем, російськими художниками К.Брюлловим, О.Венеціановим, поетом В.Жуковським. З їх допомогою у 1838 році він був викуплений з кріпацтва і наступні п'ять років навчався у Петербурзькій академії мистецтв.

Писати вірші Тарас Шевченко почав у 1836-37 роках; у 1840 р. у Петербурзі вийшла збірка його поезій "Кобзар", в 1841-у - поема "Гайдамаки", схвально зустрінуті критиками. Вони принесли Шевченку славу поета з непересічним талантом. Після закінчення Академії мистецтв  Шевченко повернувся в Україну, де працював у Київській археологічній комісії. За її завданням їздив Україною, збираючи етнографічний матеріал і замальовуючи архітектурні та археологічні пам'ятки (увійшли до художньої серії "Живописна Україна"). Тяжка картина соціального і національного життя в Україні надихнула поета на написання поем "Сон", "Єретик", "Кавказ", "І мертвим, і живим, і ненародженим...", віршів "Заповіт", "Розрита могила". Цей період мав переломний характер у творчості Шевченка, який став загальновизнаним лідером національного відродження.

У 1846 році Шевченко вступив у Києві до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації української інтелігенції, яка ставила за мету національне звільнення України.

За участь в роботі братства наступного року Шевченко був заарештований, засуджений і засланий у солдати в Оренбурзький корпус із забороною писати і малювати. Незважаючи на заборону, за десять років заслання Шевченко таємно написав багато віршів і поем ("Царі", "П.С,"), два десятка повістей ("Художник"), створив серію малюнків "Притча про блудного сина".

Після смерті царя Миколи I за клопотанням друзів Шевченка у 1857 році йому було дозволено повернутись до Петербурга; наступного року Шевченко добився зняття офіційної заборони на друк своїх творів. У 1860 році вийшло нове видання "Кобзаря". Останні роки Шевченко багато  працював як художник-гравер і в 1860 році йому було присвоєно звання академік гравюри.

Тяжке багаторічне заслання, душевні переживання і хвороба призвели до передчасної смерті Тараса Шевченка - 10 березня 1861 року він помер у будинку Академії мистецтв, де проживав останні роки. 12 березня його було поховано на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а в травні, за заповітом, тіло Шевченка було перевезено в Україну і поховане у Каневі на Чернечій горі.

"Надія Суровцева - письменниця, історик, дипломат"

(18.03.2016 року - 120 років від дня народження Н.В.Суровцевої)

Суровцова Надія Віталіївна

(18 березня 1896, Київ — 13 квітня 1985, Умань)

Український історик, філософ, перекладач, громадська діячка. Відома завдяки своїм мемуарам, які оповідають про три десятки років її тюремного ув’язнення.

Вона стала першою в Україні жінкою – доктором філософських наук, була помічником Грушевського, колегою Довженка, Винниченка та Миколи Бажана.

 Саме з її спогадів Солженіцин писав свій «Архіпелаг ГУЛАГ», до неї залицявся Володимир Сосюра.

До кінця своїх днів Суровцова регулярно відчувала на собі репресії і стеження КДБ.

"Поезії країн світу"

(21 березня - Всесвітній день поезії)

У 1999 році на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня.

Перший Всесвітній день поезії відзначався в Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

«Поезія, — йдеться в рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші і глибокі духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно залучити до неї як можна більш широку громадську увагу. Крім того, Всесвітній День поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, якi відроджують одвічну традицію живого звучного поетичного слова».

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послужити створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.