7 липня - Івана Купала
Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується
літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді –
Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою
трансформувалося в церковне свято.
Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується
церквою 7 липня, або 24 червня за старим календарем. Після поширення
християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського
нашарування» почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях
побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.
Але народна пам’ять зберегла Купальську обрядовість та
пісні, які, як гаївки та колядки, належать до найдавніших часів, до первісних
поезій та ритуалів на честь життєподателя – Сонця. Звичайно, багато чого було
втрачено за останнє століття, коли йшла відверта боротьба з національними
традиціями і народними обрядами.
Наші предки святкували Івана Купала 20-22 червня в час
літнього сонцестояння: увечорі, вночі і в самий день Купала. Свято Купайла
відбувалося саме в період, коли сонце приходило до зеніту – найвище піднімалося
над землею, давало найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чудодійну
силу для рослинного і тваринного світу та для людини. Вся рослинність досягала
свого апогею, все нестримно росло, розцвітало, множилося, раділо життю.
Це свято припадає на день літнього
Головні персонажі свята - Купала та Марена, які уособлюють
чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються,
відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала. Поєднання
чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка верби
- Купайлиця.
Свято починається ввечері, напередодні Купала. Основним
стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який
символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч - від
заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала.
Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом
навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться
до хмизу і запалюють вогнище, що символізує "сонячне сплетіння".
судженого - кидають у воду
свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок - це символ щастя та одруження.
Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з
ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).
Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у
свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці
перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім,
як стихне полум'я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Кожен вважає за
честь очиститися вогнем, тричі
перестрибнувши через багаття. Існують прикмети
пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув - буде гарний урожай у його
родини, вскочить у полум'я - чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття
юнак з дівчиною - вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.
Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким,
а лише з судженим (судженою).
Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ
літнього сонцевороту), або ж розкручують його на стовпі під загальне
пожвавлення і радість.
вогнища запалюють свічки на
заготовлених зарання кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб пустити їх водою й
ушанувати предків. Після цього всі сідають за святкову вечерю, віддаючи шану
предкам і молячись за народження літнього сонця Купали.
Для юних відвідувачів нашої бібліотеки про ці та інші цікаві факти святкування свята Івана Купала розповіла бібліотекар юнацького абонементу Яковенко Алла Миколаївна. Розповідь проходила біля тематичної виставки "Ой зів'ю вінки та й на всі святки". Також користувачі переглянули фото та відеоролики про свято.
Немає коментарів:
Дописати коментар