Календар літературних і пам'ятних дат. Липень 2014 р.

"Застигла історія"

(1 липня - День архітектури України)

«Великі будівлі, як і високі гори, — творіння століть»

Віктор Гюго

1 липня, коли відзначається Всесвітній день архітектури, також святкується День архітектури України. Це свято було засновано президентом країни 17 червня 1995 року. З того часу День архітектури України відзначається щорічно.
Архітектура України багатолика, вона, як кажуть, «озвучена дзвонами». Найбільш знаковим для країни було храмове будівництво, яке сягає своїм корінням у часи літописів і Київської Русі. У ті часи День архітектури України, звичайно, не святкували, але українське зодчество мало своє оригінальне обличчя, яке відбивало багато воєн, духовне зростання і державні злети. Ці цінності досі оспівуються в День архітектури України, оскільки побудовані сотні років тому будівлі стали втіленням всієї української архітектури.

Якихось значущих заходів у День 
архітектури України не проводиться. Це свято прийнято вважати професійним днем архітекторів країни, тому воно не є офіційним вихідним днем в Україні. Проте всі архітектори традиційно отримують поздоровлення з цим свят від перших осіб країни.

«Архітектура — завмерла музика»

Йоганн Вольфганг фон Гете

"Його творчість стала класикою" 

(25 липня 2014 року - 85 років від дня народження Василя Шукшина)

85 років тому народився російський письменник, кінорежисер та актор Василь Макарович Шукшин. Він з'явився на світ в селі Зростки Бійського району Алтайського краю 25 липня 1929 р. в селянській родині. Батько Василя був заарештований і розстріляний 1933 року, під час колективізації, реабілітований посмертно 1956 року. Після арешту батька та до отримання паспорта Василь Макарович іменувався по материнському прізвищу Василем Поповим.

У 1943 році Шукшин закінчив семирічку в селі Зростки і вступив до Бійського автомобільного технікуму. Навчався там два з половиною роки, однак технікум не закінчив. Замість цього в 1945 році пішов працювати в колгосп у селі Зростки. Потім працював слюсарем на кількох підприємствах тресту Союзпроммеханізація. В армію Шукшина закликали служити з селища Бутово Московської області.
У 1949 році Шукшин був покликаний служити у Військово-Морський флот. Служив матросом на Балтійському флоті, потім радистом на Чорноморському. Літературна діяльність Шукшина почалася в армії,

саме там він вперше спробував писати оповідання, які читав своїм товаришам по службі. У 1953 році був звільнений у запас з флоту через виявлену виразку шлунка та повернувся в село Зростки.

У рідному селі Василь Макарович здав екстерном іспити на атестат зрілості в зростинській середній школі № 32. Пішов працювати вчителем російської мови та словесності в Зросткинській школі сільської молоді. Деякий час був директором цієї школи.
У 1954 році Шукшин відправився до Москви поступати до ВДІК. Спочатку Шукшин подав документи на сценарний факультет, але потім вирішив вступати на режисерське відділення і закінчив його в 1960 році (майстерня М. І. Ромма). У 1958 році в журналі «Зміна» було опубліковано його перше оповідання «Двоє на возі».
У 1956 році відбувся дебют Шукшина в кіно: у фільмі С. А. Герасимова «Тихий Дон» (друга серія) він зіграв в крихітному епізоді – зобразив визираючого з-за тину матроса. З цього матроса і почалася кінематографічна доля Шукшина-актора.

Під час навчання у ВДІКу в 1958 році Шукшин знявся у першій своїй головній ролі у фільмі М. Хуциєва «Два Федора». У своїй дипломній роботі «З Лебединого повідомляють» Шукшин виступив як сценарист, режисер і виконавець головної ролі. Акторська кар'єра складалася цілком вдало, Шукшин не відчував нестачі в пропозиціях від провідних режисерів.
Перша книга Шукшина – «Сільські жителі» вийшла 1963 року у видавництві «Молода гвардія». У цьому самому році він почав працювати режисером на ЦКДЮФ. У 1963 році в журналі «Новий світ» були опубліковані оповідання: «Класний водій» і «Гринька Малюгин». За їхніми мотивами Шукшин написав сценарій свого першого повнометражного фільму «Живе такий

хлопець». Зйомки стрічки почалися влітку того самого року на Алтаї і були закінчені 1964 року. У головній ролі знявся однокурсник режисера по ВДІКу – Леонід Куравльов. Фільм отримав гарні відгуки публіки. На режисерську манеру Шукшина, стриману і трохи простодушну, звернули увагу фахівці.

25 березня 1974 р. на екрани вийшов його фільм «Калина червона», що отримав перший приз ВКФ.

2 жовтня 1974 р. Василь Макарович Шукшин раптово помер у період зйомок фільму «Вони билися за Батьківщину».

"Стояло б літо в холодку"

То був тендітний літній день,

Йшло літо до прощання.
Так мало випало пісень,
Здавалось, це остання.

І звідки линув дивний спів,
Я не збагну донині.
І розібрать не міг я слів
Над озером в долині...
Іван Коваленко

Літо, літечко! Тепленько, сонячно, гарно! Та, ні... Не просто гарно, а чудово, казково! Така благодать на землі, коли приходить чарівне літо. Теплі промені яскравого сонечка зігрівають навколишній світ.

Все цвіте, достигає. Колоситься збіжжя, наливаються солодкими соками сади і городи. І кожна ягідка додає радість і задоволення. Літо приносить красу, тепло і радість. Манить до себе річка і озеро, кличе синє море у лагідні хвилі. А в лісі яка краса! Не так спекотно, як у полі, а прохолодно, свіжо і тебе він напуває ароматом різнотрав’я і дерев, які десь під самим небом гойдаються, сходяться своїми верхівками і розходяться, сходяться і розходяться...

А ти лежиш на зеленій травичці і закохано дивишся на цей казковий і дивовижний світ, у якому випало щастя жити. Чудова пора року! Хочеться, щоб літо ніколи не закінчувалося. Та дні швидко минають і ось уже на горобині починають

червоніти ягідки, Достигають яблука і груші... Добігає до кінця літо-літечко...