Конституцію вивчаємо, пам’ятаємо,
поважаємо
Джерелом права будь-якої держави є
Конституція. Її ще називають Основним законом, який закладає підґрунтя організації і діяльності
держави та формування у ній громадянського суспільства. Конституція – це
своєрідний суспільний договір, у якому народ визначає основні напрями свого
подальшого розвитку та існування, гарантії прав і свобод громадян у
суспільстві. Україна свого часу створила першу європейську конституцію – «Пакти
і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» Пилипа Орлика. Цей
документ на десятки років випередив розвиток західноєвропейської правової
думки, заклавши дійсно демократичне підґрунтя в процесі українського
державотворення.
Вагомий внесок у розвиток українського
конституціоналізму зробили Універсали Центральної Ради. Якщо I, II та III
Універсали виходили з того, що Україна – це автономія у складі федеративної
Росії, то IV Універсал, прийнятий 22 січня 1918 року, офіційно проголошував
незалежність Української Народної Республіки. 29 квітня 1918 року Центральною
Радою було ухвалено проект Конституції Української Народної Республіки і обрано
Михайла Грушевського Президентом УНР. Проте через історичні обставини ця
Конституція так і не набула чинності.
У світовій історії засновником
європейського конституціоналізму вважають середньовічну Англію, яка, до речі, й
досі не має свого основного закону як кодифікованої конституції – єдиного
цілісного документу із внутрішньою структурою. Однак, саме українці створили
предтечу європейських конституцій. У 1991 році, здобувши державну незалежність,
ми отримали ще один шанс побудувати вільне і демократичне суспільство.
Історія українського державотворення певною
мірою непослідовна. Конституція Пилипа Орлика створювалась у засланні для
держави, якої фактично не існувало. Чотири радянські конституції, попри
усталений стереотип, що «вони були непогані, але не виконувались», − не були конституціями,
як такими, взагалі. Вони не несли юридичного підґрунтя для інших законодавчих
актів та не реалізовували, наприклад, принципу розподілу влади.
Саме тому Конституція України незалежної
стала, насамперед, правовим актом держави і символом громадянського
суспільства. Діюча нині Конституція України набрала чинності з дня її ухвалення
Верховною Радою України – 28 червня 1996 року.
День Конституції ми не повинні сприймати як
свято на честь нормативного акту. Ми маємо сприймати його як день затвердження
наших прав і свобод. День ствердження того, − як зазначено у статті 3
Конституції України − що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
В читальній залі нашої бібліотеки до Дня Конституції України організовано перегляд літератури "Конституція України: новий відлік часу".
25 та 26 червня молодим читачам, які відвідували юнацький абонемент, пропонували поринути у відеоподорож по нашій безмежній країні "Моя країна - рідна Україна", присвячену Дню Конституції України, та почерпнути знань про історію виникнення Конституції та про права та обов'язки громадян України в теперішній час.
Немає коментарів:
Дописати коментар