3 грудня - Міжнародний день інвалідів.

В 1992 році наприкінці «Десятиліття інвалідів Організації Об'єднаних Націй» (1983-1992 роки) Генеральна Асамблея проголосила 3 грудня «Міжнародним днем інвалідів». 

Пізніше Асамблея призвала держави-члени проводити заходи на відзначення Дня, маючи на увазі подальшу інтеграцію в житті суспільства осіб з інвалідністю.
Мети, заради яких цей день був проголошений - повне й рівне дотримання прав людини й участь інвалідів у житті суспільства. Ці мети були поставлені у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів, прийнятою Генеральною Асамблеєю в 1982 році.

Кожна десята людина у світі є інвалідом, багато хто з яких рік у рік живуть у чотирьох стінах, не маючи ні найменшої можливості брати участь у суспільному житті. Генеральна Асамблея ООН звернулася до держав-членів ООН із проханням проводити різні заходи в День інвалідів з тією метою, щоб кожна обмежена у своїх можливостях людина, могла без яких-небудь проблем інтегрувати в житті суспільства.
В Україні проживає близько 2,5 мільйони інвалідів, які становлять 5% населення. При цьому спостерігається тенденція до збільшення кількості людей, яким необхідно створити належні умови для життєдіяльності й інтеграції в громадське життя. Вони хочуть жити повноцінним життям, вільно пересуватися, не відчувати дискримінації в працевлаштуванні, мати можливість відвідувати поліклініки, бібліотеки, кінотеатри, концерти.

Рівень цивілізованості суспільства, внутрішня культура людини багато в чому визначаються його відношенням до проблем людей з обмеженими можливостями.

У всіх країнах миру живуть інваліди. Але не скрізь до них ставляться, як до рівноправних громадян. А відношення це має першорядне значення, відзначають психологи.

У  багатьох країнах інваліди - одна з найбільш вразливих  категорій населення, вважають борці за їхні права.

Что наши беды!
Рядом — инвалид,
прикованный к постели ежечасно.
И тело, и душа его болит
неутолимо, трудно
и... безгласно.
А нам о чем тужить,
коль руки есть,
и голова цела,
и сердцу тесно ?
И жарких сил 

и замыслов не счесть, 
и жить на свете 
просто интересно? 
Все жалуемся. 
Ищем тот жилет, 
в который слезы 
выплакать не больно. 

 

А у соседа солнца в окнах нет: 
он — слеп. 
И потому стонать — довольно! 
Не любит Жизнь 
страданий напоказ, 
беспочвенных, 
бессмысленных стенаний. 
Трудяге время 
все сполна воздаст, _ 
бездельник — сам себя 
отпел заране. 

Что наши беды! 
Нам ли говорить 
том, что нелегко 
на этом свете? 
Непросто — да/ 
Но только, так и жить, 
когда в лицо — 
земной упрямый ветер!..

 

Мы — с вами! 
Жизнь всегда прекрасна, 
и каждый чем-то одарен. 
Пусть будет только радость 
властна, 
и свет надежд не побежден. 
В водовороте всех событий, 
на самом тяжком рубеже, 
надейтесь, веруйте, творите, 
как заповедано душе.