Співа моя душа, прозора і крилата, любові сповнена
до всього і усіх
(6
січня 2018 року – 120 років від дня народження
В. Сосюри)
Володимир Миколайович Сосюра —
український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких
епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР.
Життя покладене на вівтар України
(6
січня 2018 року – 80 років від дня народження В.Стуса)
Народився 6 січня 1938р. в хліборобській
родині в с. Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в
Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У
1959р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961р. викладає
українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі. У 1963р. вступає до
аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі
Клубу творчої молоді. За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих
предків» виключили з аспірантури. Відтоді не надрукували жодного рядка. У
1965р. одружився з Валентиною Попелюх, та народився син Дмитро. У 1970р. на
похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві. У Брюсселі виходить його
перша книжка «Зимові дерева». У 1972р. разом з іншими укр. поетам його було заарештовано й засуджено.
Ув’язнення відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну відправили у
заслання. Після повернення відмовився від радянського громадянства. У 1979р.
повертається та працює у Києві. У 1980р. знову був засуджений до 10 років
ув’язнення та 5 років заслання. 28 серпня 1985р. його відправили у карцер, де
він оголосив голодування. У ніч із 3 на 4 вересня 1985р. помер.
Твори:
- Зимові дерева
- Крізь сотні
сумнівів я йду до тебе- Господи, гніву
пречистого...
- Дорога болю:
поезії
- О земле втрачена,
явись...
- Мені зоря сіяла
нині вранці
- Як добре те, що
смерті не боюсь я...
Творчість:
- збірка
«Круговерть»
- збірка «Зимові
дерева»
- збірка «Веселий
цвинтар»
- збірка
«Палімпсести»
- збірка «Свіча в
свічаді»
- збірка «Птах
душі»
- збірка «Дорога болю»
Нарис життя і творчості
(23
січня 2018 року – 235 років від дня народження Стендаля)
Анрі-Марі Бейль народився 23 січня 1783
року в місті Ґренобль. Він відомий під псевдонімом Стендаль. Його батько був
адвокатом, а мати померла, коли йому було 7 років. Дитинство Стендаля було
нещасливим, він страждав від браку уяви в свого батька. Його вихованням
займалися тітка і католицький абат Ральян, яких він недолюблював.
1797 року Стендаль вступив до Центральної
школи у Ґреноблі. Там він захопився математикою. Він мав намір продовжити
навчання в Політехнічній школі у Парижі, але не так і не вступив туди. Невдовзі
після перевороту 18 брюмера (9 листопада 1799 р.) Стендаль прибув до Парижа.
Він потрапив до французької армії Наполеона. Більше року Стендаль прослужив
лейтенантом, брав участь у бойових діях в Італії, Росії та Німеччині. Навіть
після відставки він підтримував стосунки з цивільною і військовою
адміністрацією, працював на них до самого падіння Французької Імперії.
Після падіння Наполеона та повернення до
влади Бурбонів Стендаль нарешті вирішив виїхати з Франції. Він перебрався до
Італії, де з захопленням почав вивчати італійське мистецтво. Його перша книга
про мандри була опублікована у 1817 році. Це була перша його робота, підписана
псевдонімом "Стендаль". Він був закоханий у Матільду Дембовську, але
цей роман закінчився нещасливо. Меттерніхська поліція вигнала його з Мілану за
підозрою в участі у повстаннях карбонаріїв, тому у 1821 році він знову переїхав
до Парижа. Він заробляв на життя, працюючи в різних салонах в місті. У нього
був палкий роман з герцогинею Клементиною Кур'є. Стендаль написав герцогині 215
любовних листів, де зізнавався їй у коханні. У 1822 році було опубліковано його
книгу "Про кохання". В основі сюжету були його стосунки з Матільдою
та романтична пристрасть, що їх поєднувала. Така тема була провідною в багатьох
роботах Стендаля. Він був романтичним реалістом. На його честь навіть названо
"синдром Стендаля" - стан, коли в людини пришвидшується серцебиття і паморочиться
в голові, якщо забагато часу споглядати прекрасне мистецтво або щось неймовірно
красиве. Саме так Стендаль описує свої переживання від поїздки у Флоренцію в
книзі "Неаполь і Флоренція: мандрівка з Мілану до Реджо".
Він присвячував
свої книги "кільком щасливцям", маючи на увазі декількох справді
близьких йому людей, які розуміли його творчість. Твори Стендаля сповнені
іронією і психологізмом. Він любив музику, особливо відомих композиторів
Чімароза, Моцарта і Россіні. Він навіть написав біографію Россіні в книзі
"Життя Россіні", опублікованій у 1824 році. Інші твори Стендаля:
"Арманс" (1827), "Червоне і чорне" (1830), "Люсьєн
Левен" (1894), "Пармський монастир" (1893). Крім цього він
написав незавершений роман "Рожеве і зелене" (1837), "Італійські
хроніки"(1837-1839) і "Абатиса з Кастро" (1832). Стендаль також
написав біографію Наполеона, опубліковану під назвою "Життя
Наполеона" у 1829 році.
Стендаль помер від розриву аневризми аорти
23 березня 1842 на вулиці в Парижі.
Немає коментарів:
Дописати коментар