Купальська ніч - чарівниця
Ой на Івана, ой та на Купала,
Котилася зоря з неба, та у в воду впала.
А дівчина за водою пустила віночок,
Заплуталась ясна зірка в зелен барвіночок.
А дівчина-чарівниця на долю гадала,
Як узріла ясну зірку, так і заспівала.
Найколоритніше та найцікавіше свято, яким
закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято
молоді – Купало або Купайло(язичницький
бог земних плодів, котрому колись приносили в жертву хліб), що з часом, після
прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.
Йдеться про народження Івана Хрестителя,
яке святкується церквою 7 липня. Після поширення християнства давнє народне
свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана
Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви,
як Іванець, на
Буковині – Іван Лопушник.
Одне із колоритних обрядових літніх свят, під час якого проводять чимало
обрядів є свято Івана Купала, або Іванів день. Це свято припадає у ніч з
шостого на сьоме липня. А святкують в цей день – день літнього сонцестояння та
переходу сонця до зими. Це час, коли природа розквітає у всій своїй неповторній
красі.
Отоді і проводять різноманітні купальські обряди, забави, розваги для молоді.
За народним, стародавнім повір’ям, саме ніч на Івана є магічною, в цю ніч розквітає
багато рослин, які володіють особливими магічними чарами, які здатні виконувати
абсолютно всі бажання. Але знайти і зірвати такі квітки потрібно тільки до схід
сонця, до цієї пори вони володіють могутньою силою і чарами.
Особливо відоме повір’я про цвіт папороті, зацвітає вона вогняним цвітом у
купальську ніч, а потім швидко осипається та в’яне. Але хто знайде цю квітку,
той буде всемогутнім і заволодіє всіма багатствами землі. Але дуже нелегко
знайти цвіт папороті, бо його оберігає «нечиста сила», лісові мавки, які теж
прокидаються в цю ніч та бродять лісами та гаями, лякаючи шукачів щастя.
На берегах річок дівчата проводять ворожіння, кидаючи у річку сплетені
віночки, чий перший віночок попливе, та найшвидше заміж вийде.
Ой та на Івана, ой та на Купала
Там дівчина квіти збирала, в пучечки клала,
До річки несла, в воду пускала.
Ой зійди, сонце, світи, та не грій,
Щоб мій віночок та не згорів,
Щоб мій віночок живий зостався
Та милому в руки щоб дістався.
Там дівчина квіти збирала, в пучечки клала,
До річки несла, в воду пускала.
Ой зійди, сонце, світи, та не грій,
Щоб мій віночок та не згорів,
Щоб мій віночок живий зостався
Та милому в руки щоб дістався.
А також, перестрибують, взявшись за руки з хлопцем, через купальські ватри.
Під час таких стрибків у серцях закоханих має спалахнути такий же вогонь
кохання, як у ватри і пронести вони його зможуть впродовж всього свого життя.
Ці народні повір’я, традиції і обряди – відгуки сивої давнини, відгомін
наших предків, це те, що нерозривно нас пов’язує з минулим. Вони є живильним
бальзамом для нашої душі та цілющою, потужною енергією, яка заряджає нас для
майбутнього подальшого життя.
До свята Івана Купала в читальній залі нашої бібліотеки організований
перегляд літератури «Купальська ніч –
чарівниця». Запрошуємо наших читачів проглянути даний перегляд та дізнатися
більше про це чудове літнє народознавче свято.
Немає коментарів:
Дописати коментар