7 липня - день Івана Купала

Купальська ніч  - чарівниця

Ой на Івана, ой та на Купала,
Котилася зоря з неба, та у в воду впала.
А дівчина за водою пустила віночок,
Заплуталась ясна зірка в зелен барвіночок.
А дівчина-чарівниця на долю гадала,
Як узріла ясну зірку, так і заспівала.

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло(язичницький бог земних плодів, котрому колись приносили в жертву хліб), що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.

Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня. Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.

Одне із колоритних обрядових літніх свят, під час якого проводять чимало обрядів є свято Івана Купала, або Іванів день. Це свято припадає у ніч з шостого на сьоме липня. А святкують в цей день – день літнього сонцестояння та переходу сонця до зими. Це час, коли природа розквітає у всій своїй неповторній красі.

Отоді і проводять різноманітні купальські обряди, забави, розваги для молоді. За народним, стародавнім повір’ям, саме ніч на Івана є магічною, в цю ніч розквітає багато рослин, які володіють особливими магічними чарами, які здатні виконувати абсолютно всі бажання. Але знайти і зірвати такі квітки потрібно тільки до схід сонця, до цієї пори вони володіють могутньою силою і чарами.

Особливо відоме повір’я про цвіт папороті, зацвітає вона вогняним цвітом у купальську ніч, а потім швидко осипається та в’яне. Але хто знайде цю квітку, той буде всемогутнім і заволодіє всіма багатствами землі. Але дуже нелегко знайти цвіт папороті, бо його оберігає «нечиста сила», лісові мавки, які теж прокидаються в цю ніч та бродять лісами та гаями, лякаючи шукачів щастя.

На берегах річок дівчата проводять ворожіння, кидаючи у річку сплетені віночки, чий перший віночок попливе, та найшвидше заміж вийде.

Ой та на Івана, ой та на Купала
Там дівчина квіти збирала, в пучечки клала,
До річки несла, в воду пускала.
Ой зійди, сонце, світи, та не грій,
Щоб мій віночок та не згорів,
Щоб мій віночок живий зостався
Та милому в руки щоб дістався.

А також, перестрибують, взявшись за руки з хлопцем, через купальські ватри. Під час таких стрибків у серцях закоханих має спалахнути такий же вогонь кохання, як у ватри і пронести вони його зможуть впродовж всього свого життя.

Ці народні повір’я, традиції і обряди – відгуки сивої давнини, відгомін наших предків, це те, що нерозривно нас пов’язує з минулим. Вони є живильним бальзамом для нашої душі та цілющою, потужною енергією, яка заряджає нас для майбутнього подальшого життя.

До свята Івана Купала в читальній залі нашої бібліотеки організований перегляд літератури  «Купальська ніч – чарівниця». Запрошуємо наших читачів проглянути даний перегляд та дізнатися більше про це чудове літнє народознавче свято.