День Перемоги
Минули
десятиліття від того часу, як стихли бої Великої Вітчизняної війни на нашій
землі. Це була найстрашніша, найкривавіша війна століття. Скільки людей
загинуло на фронтах, мабуть, ніколи не підрахувати...
Війна... Скільки вона наробила горя, скільки життів забрала в небуття, скільки страждань змусила винести? Але наші люди, наші ветерани, колишні воїни - все подолали, все стерпіли. Що їм довелося перенести? І холод, і голод, і злидні, і страх. Вони мужньо пройшли цей етап в історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи не падали духом. Але ця війна залишає великий слід в історії нашої країни, в пам’яті кожної людини.
В кожній сім’ї пам’ять про цю війну буде жити завжди, адже в кожній з них, чи то прадід, чи то прабабуся, брали у ній участь. Скільки разів доводилося слухати розповіді про страшні події.
Ми не повинні забувати Велику Вітчизняну війну, щоб не допустити іншої. І пам’ятати тих, кого вже немає .Низький уклін їм усім за мужність і велике спасибі.
Війна - це жахлива трагедія в житті кожного народу. За вся історію людства не було таких катастроф та стихійних лих, які забрали б більше життів, ніж війна.
Болісною раною в історії нашого народу залишилася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років.
22 червня 1941 року на кордонах України почалися запеклі бої. Боротьба почалася не тільки на фронту, але й в тилу. Це були жахливі часи для всіх жителів країни. Скільки пролито крові, скільки сліз матерів, скільки переживань та скільки загиблих забрала з собою Велика Вітчизняна війна! Але все-таки ми перемогли. У 1944 почався відступ фашистів. Війська ворога залишали територію Радянського Союзу.
Схиляємо голови низько,
Щоб шану героям-солдатам віддать,
На вічних потах стоять обеліски,
В полях обеліски стоять.
Війна – це подія, про яку можна говорити багато, але її хочеться забути водночас. Війна – це мільйон людських жертв, слізні спогади наших дідів та прадідів, які були свідками тієї жахливої події, коли під уламками гранат та свистом куль захищали свою Батьківщину.
Все менше й менше залишається ветеранів серед нас. Ми - останнє покоління, яке ще може почути про Велику Вітчизняну війну від її учасників. І один із найголовніших наших обов'язків перед тими, хто залишився - пам'ятати про подвиги наших ветеранів.
Уклонімося тим, хто поліг у бою,
Хто прикрив рідну землю собою.
Свято мужності й радість велику свою
Розмішаєм живою сльозою.
Жінка і війна… На жаль, це близькі два поняття і роки Великої Вітчизняної.
У житті ти зазнала немало гіркоти,
Тягар чоловічий безмовно несла
І ти, як говорим, на мирному фронті
Солдатом без фронту, буз зброї була.
Та вже посивіла твоя голова
Поети тебе називають Мадонна.
В народі ти просто солдатська вдова.
Солдатські вдови… Ох і тяжкі ж ті долі вдовині… Вони
І сіяли, і жали, буряки вирощували, солому скиртували, а бувало й в плуг впрягалися – коней, тракторів не було.
Щоб жар милосердя злоба не згасила,
Щоб нас не здолали байдужість і гнів,
Давайте ходити не лиш на могили,
А в кожну домівку знедолених вдів.
Зайдіть до солдатки
Бо завтра вже буде пізно.
Солдатські вдови… За їх мудрість і героїзм, самовідданість і невсипущу працю, за те, що тримали на жіночих плечах фронт і рід людський у роки тяжкого лихоліття кланяємося їм низько і доземно, бо і обличчя нашої Перемоги - жіноче.
Скільки горя і сліз випало на долю наших дідів і батьків. Ми повинні вміти шанувати, любити, поважати те, за що вони боролися і перемогли. Якби не героїзм цих людей – не було б нас, не було б України.
Вітер вічний вогонь гойдає.
І печаль, і плач, і сміх
Всіх полеглих ніхто не знає,
Пам'ятають усіх.
Ми не дозволим той жах повторити,
Хочемо в мирі і щасті ми жити
Низько в скорботі знамена схидяєм,
Клятві священній навік присягаєм.
Іменем доньки, що батька не знає,
Іменем матері, що сина не має,
Іменем жінки, що овдовіла,
Іменем матері, що посивіла.
Імені пам'яті з роду до роду,
Іменем чесним, священним народу.
Ми завжди пам'ятатимемо ціну, яку заплатили наші батьки і діди за сьогоднішній мир в Україні, за надану можливість наступним поколінням жити, народжувати і виховувати дітей. Будемо ж гідні ратного і трудового подвигу наших батьків. Зробимо все від нас залежне, щоб розквітав, ставав красивішим і заможнішим рідний край. Нехай земля радує щедрим колосом, а чисте, мирне небо - сонячними погожими днинами, рясним, своєчасним дощем.
До Дня Перемоги бібліотекарем читальної зали Райчинець Н.Р. була проведена радіопередача по місцевому радіо.
Немає коментарів:
Дописати коментар