1 червня - Міжнародний день
захисту дітей
Цей день - привід нагадати суспільству про необхідність дотримання і поваги прав дитини. Для допомоги дітям ООН створила спеціальних фонд, який проводить чималу роботу у всіх аспектах дитячого здоров'я.
2 червня - День здорового харчування
2 червня 2011 року був заснований День здорового харчування і відмови від надмірностей у їжі. Ідея народилася на противагу американському святу "Національний день, коли можна їсти все, що хочеться". Головна тема дня - привернення уваги широкої громадськості до питань культури харчування.
5 червня - Всесвітній день охорони навколишнього середовища
Святкування дня є одним з основних способів привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього середовища. Він супроводжується вуличними мітингами, парадами велосипедистів, "зеленими" концертами, конкурсами творів і плакатів у школах, висаджуванням дерев.
"Гра - це стиль її життя"
(21 червня 2015 року - 80 років з дня народження Ф.Саган)
Франсуаза народилася в багатій
буржуазній сім'ї в 1935 році. Вона з
самого дитинства багато читала, а в 14 років була захоплена творами
Сартра. Франсуаза вельми успішно закінчила
школу і вступила на філологічний факультет Сорбонни в Парижі. Однак далеко не бібліотеки, що не
університетські аудиторії стали місцем формування її особистості. Франсуаза виявилася в суспільстві артистів,
художників, письменників і почала захоплено сперечатися, філософствувати і
мріяти разом з ними. Ще з дитинства
Франсуаза схилялася перед Сарою Бернар.
Коли у неї з'явилася можливість, вона купила її будинок і написала цілий
роман, написаний у формі листів до свого кумира. У 1957 році Куаре Франсуаза вийшла заміж за
видавця Гі Шеллера, який був старший молодий письменниця на 20 років. Свою першу повість «Здрастуй, смуток»
Франсуаза опублікувала в 19 років. Ця
повість стала бестселером. Її перевели
на 30 мов світу, а потім і зробили екранізацію.
У 1959 році Франсуаза видає книгу «Чи любите
ви Брамса?». Героями її перших творів
були представники богемної паризької еліти, люди, яким не потрібно було
постійно думати про те, що доведеться їсти завтра на обід. Одні з найпопулярніших її книг це «Трохи
сонця в холодній воді», «Намальована леді», «Втрачений профіль» і так далі. Коли письменник, особливо жінка, домагається
заслуженого успіху, у людей виникає питання: наскільки описане близько до того,
що пережив сам автор? Відповідь буде
скупий: Франсуаза Саган часто захоплювалася чоловіками, але найближчою для неї
став її власний син.
У 1980 році у французьких
газетах було опубліковано відкритий лист до Жана-Поля Сартром від Франсуази
Саган. Серед друзів письменниці був і
президент Франції Франсуа Міттеран. Коли
Франсуазу звинувачували в зайвому авантюризмі, вона відповідала, що її бабуся
по материнській лінії була росіянкою, а у всіх російських-де авантюризм в
крові. Зовсім юною їй довелося пережити
аварію. Її «мерседес» мчав на шаленій
швидкості і перекинувся. Франсуаза впала
в кому, до речі, відчуття від коми вона пізніше описувала.
Франсуаза Саган писала про
тендітну любові, і сама ставала героїнею світських хронік, про неї постійно
ходили чутки. Життя її була дуже
барвистою, і було багато скандалів, інтриг, дивних весіль, несплачених податків,
наркоманія, любов до алкоголю, азартні ігри, а в кінці життя бідність. Навіть, незважаючи на те, що отримувала
великі гонорари. Померла письменниця в
2004 році від легеневої емболії.
29 червня 2015 року - 115 років з дня народження А.Сент-Екзюпері
Антуан де Сент-Экзюпері — видатний французький письменник, класик світової літератури.
«Втративши в чотирирічному віці батька, він ріс лише з матір’ю,
яка всіляко підтримувала і розвивала синові захоплення. Антуан був
непосидою і мрійником. Придумував ігри, складав казки, писав вірші,
малював, грав на скрипці, вічно щось креслив і майстрував.
Закінчивши школу, Антуан надумав стати морським офіцером, але,
вступаючи до військово-морського училища, провалився на іспиті з
літератури, бо замість твору про патріотизм солдата першої світової
війни, написав: «Я не був на війні, і не хочу говорити з чуток».
Екзюпері стає студентом Академії мистецтв, вивчає архітектуру,
проте, це не дає йому справжнього задоволення. Виходець з
аристократичної сім’ї, він міг би посісти не останнє місце у «вищому»
світі, але фальшиве й пустопорожнє життя того світу його не цікавило.
Він кидає академію і йде до війська. Служить рядовим авіаційного полку, а
у вільні години бере платні уроки в цивільних льотчиків, які вчать його
літати на старенькому літаку. Авіація назавжди входить в життя
Екзюпері.
Невдовзі він стає військовим льотчиком, але зазнає першої тяжкої
аварії, і його комісують. Наступні чотири роки, мабуть, найнецікавіші в
біографії письменника: він працює клерком на черепичному заводі, а тоді
торговим агентом автомобільної фірми. А далі — знову улюблена авіація:
Екзюпері літає на гідроплані, випробовує літаки, доставляє пошту в
Північну Африку, стає начальником французького аеродрому, закинутого в
африканських пісках, директором філіалу авіакомпанії в Південній
Америці... Він літав над океаном, над горами й пустелями, прокладав нові
траси, рятував друзів, які зазнавали аварій, багато разів сам зазнавав
аварій, лише дивом уникаючи смерті. Одного разу він упав серед пустелі, і
його врятували бедуїни... Ремесло льотчика дало йому особливе бачення
світу. Він мовби дивився на землю з висоти польоту, гостріше відчуваючи
невидимі зв’язки між людьми.
І Сент-Екзюпері починає писати. Уже перший його роман «Пошта на Південь» (1929) отримав схвальні оцінки читачів та критики. Ще більший успіх мала повість «Нічний політ» (1931), а третя книга «Планета людей»
(1939) принесла Антуанові де Сент-Екзюпері світову славу. З початком
другої світової війни письменник зголошується до армії. Комісія визнає
його непридатним до польотів, але ціною неймовірних зусиль Сент-Екзюпері
добивається свого і знову стає військовим льотчиком. Коли фашисти
захопили його батьківщину, йому довелося емігрувати до США. Там він пише
повісті «Військовий льотчик» (1942) та «Лист до заручника» (1943). Ці книги стали дійовою зброєю французького Руху Опору.
В Америці Екзюпері написав і свій найзнаменитіший твір — казку «Маленький принц»
(1943), яка стала останнім завершеним твором письменника. У нього було
ще багато задумів, проте Екзюпері знову добивається права сісти за
штурвал військового літака. Він уже немолодий, до того ж покалічений. Та
хіба це може його стримати? Влітку 1944-го 44-річний майор
Сент-Екзюпері дістає дозвіл ще на дев’ять бойових польотів. З дев’ятого
польоту він не повернувся, навічно залишившись у небі разом зі своїм
Маленьким принцом…»
Немає коментарів:
Дописати коментар