середа, 18.09.2013
Виходять з лісу партизаниУ наступ на смертельну ніч, —
А полум’я горить, не в’яне,
А полум’я — як вічний клич…
Р.Братунь
День партизанської слави – 22 вересня – збігається з початком героїчної підпільно-партизанської боротьби з нацистськими загарбниками.
Цей день є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над нацистськими загарбниками, відновлення історичної справедливості щодо визнання масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали.Найтяжчі випробування випали на долю українського народу під час Великої Вітчизняної війни. В умовах тотального терору і нехтування ворогом елементарних прав людини, насамперед права на життя, в Україні сформувався Рух Опору, який став грізною силою і перешкодою на шляху здійснення фашистами жахливого плану поневолення народів.
Ні жорстоким кривавим терором, ні підступною пропагандою окупантам так і не вдалося погасити полум’я підпільно-партизанської боротьби. Перемоги воїнів Червоної Армії були нерозривно пов’язані з героїзмом партизанів і підпільників. Це були нескорені, сильні духом люди великого патріотизму і чистої совісті.
Перші загони партизанів з'явились наприкінці 1941 року під Черніговом і Сумами під керівництвом Миколи Попудренка та Сидора Ковпака. Ці загони й поклали початок гуртуванню партизанів у лісах Північної України.Завдяки безстрашній і непримиренній боротьбі партизанів і підпільників земля України горіла під ногами в фашистів.
Нищівними були удари по комунікаціях ворога, захоплення і ліквідація складів і баз із боєприпасами і озброєнням, нещадним винищення ворожих гарнізонів, ефективним пошкодження і знищення зв’язку між частинами німецької армії. Важливою була розвідувальна діяльність партизанських формувань і підпільних організацій, наслідком якої ставало знищення об’єктів військового призначення. За масштабами, політичними і військовими результатами всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором у розгромі фашизму.
У 1943 році партизани контролювали лісові райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 року партизанський рух в Україні пожвавився.У травні-жовтні 1943 року загін Сидора Ковпака здійснив відомий рейд в Україні з Путивля через Волинь у Карпати з наміром «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро. Рейд Ковпака мав психологічне значення, бо остаточно показав людям, що нацисти не всесильні.
Жодні страхіття і знущання не змогли зламати волелюбного духу народних месників, які, не шкодуючи життя, робили все можливе для наближення Перемоги. Жоден ворог не міг позбавити народ оптимізму й гумору, серед страждань і крові люди продовжували жартувати.
Пам'ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче — життя. Героїчні подвиги українських партизанів у пам’яті народу житимуть вічно. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто, нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя.
В читальній залі нашої бібліотеки до цього знаменного дня було організовано тематичний перегляд літератури "Шляхами партизанської слави".
Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай зберігає в наших серцях такі поняття, як Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять.
середа, 04.09.2013
"Ласкаво просимо до країни знань"
ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
1 ВЕРЕСНЯ - День знань - особливе свято! Завжди яскравий, насичений емоційністю та хвилюючою атмосферою. Голосно звучить урочиста музика, звідусіль лунають теплі поздоровлення i кожне людське серце, хвилюючись відгукується на заклик першого дзвінка! У цей день від всієї душі хочеться побажати успіхів у навчальному процесі та щоб новий навчальний рік приносив тільки приємні враження!
20 вересня - 222 роки від дня народження С.Т.Аксакова.
Аксаков Сергій Тимофійович (20.09.1791-30.04.1859) - російський письменник. Автор мисливських та рибальських оповідань, у яких виявив себе талановитим співцем російської природи. "Сімейна хроніка" разом зі "Спогадами" (1856) та "Дитячими роками Багрова-внука" (1858) становлятьсвоєріднутрилогію, яка вплинула на розвиток автобіографічного жанру в російській літературі. Літературна казка "Червоненька квіточка" (1858) стала класичним твором дитячої літератури." Поезія простора і любові" - до 90-річчя з дня народження Расула Гамзатова.
ВЕРНУЛСЯ Я...
Вернулся я,
спустя сто лет,
Из темноты на землю эту.
Зажмурился, увидев свет.
Едва узнал свою планету...
Вдруг слышу:
шелестит трава,
В ручье бежит вода живая.
«Я вас люблю!..» — звучат слова
И светят, не устаревая...
Тысячелетие прошло.
На землю я вернулся снова.
Все, что я помнил, замело
Песками времени иного.
Но так же меркнут звезд огни,
Узнав, что скоро солнце выйдет.
А люди —
как и в наши дни —
Влюбляются и ненавидят...
Расул Гамзатов.
Гамзатов Расул Гамзатович (08.09.1923-03.11.2003) - аварський поет, громадський і культурний діяч. Працював учителем, помічником режисера в Аварському театрі, редактором аварських передач Дагестанського радіокомітету. Писав також російською мовою. Тематика творів: життя Дагестану,любов, високе покликання поета.
30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек.
Всеукраїнський день бібліотек встановлений в Україні «…враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їх ролі у житті суспільства та підтримуючи ініціативу бібліотечної громадськості…» згідно з Указом Президента України «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек» від 14 травня 1998 р. № 471/98.Кількість бібліотечних працівників перевищує 52 870.
Послугами книгосховищ користуються більше 17490 тисяч читачів.
Вітаємо бібліотекарів із професійним святом!
середа, 21.08.2013
Наприкінці 80-х років ХХ ст. склалися сприятливі умови для відновлення української державницької думки. Першим кроком у цьому напрямі було прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. Логічним продовженням процесу, започаткованого ухваленням цього документа, було прийняття Акта проголошення незалежності України. Воно було спричинене напруженою обстановкою в тодішньому Радянському Союзі. 19 серпня 1991 р. в Москві консервативними колами КПРС була здійснена спроба державного перевороту; Президент СРСР Михайло Горбачов був фактично усунений від влади, а контроль над країною намагався перехопити "Державний комітет із надзвичайного стану". Саме про ці події згадує Акт як про смертельну небезпеку. Однак нерішучість заколотників, а також опір переважної більшості населення їхнім планам спричинили поразку бунту. У цих умовах депутати українського парламенту прийняли рішення про необхідність проголошення Україною незалежності, що й було оформлено Актом проголошення незалежності україни. Було вирішено закріпити документ проведенням республіканського референдуму, який був призначений на 1 грудня 1991 р. За його результатами, незалежність України підтримали 90,92 % виборців.
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в далекому полі.
О. Олесь
Усі найкращі дочки й сини України протягом століть мріяли про її незалежність, віддавали всі свої сили й прагнення в ім'я цієї мети. Тарас Шевченко, Іван Франко, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Василь Стус - ці та інші імена навіки увійшли в історію нашої культури як імена найполум'яніших борців за волю й незалежність України, їхній внесок у здобуття незалежності є надзвичайно вагомим, так само,як і внесок мільйонів безіменних борців.
Врешті всі зусилля не залишилися марними: якими жаданими, довгоочікуваними були слова "держава", "самостійність", "незалежність" 22 роки тому! Люди пишалися тим, що стали свідками великого кроку в розвитку України: набуття самостійності.
Отже, живе Україна, яка здобула колись незалежність, і буде жити! Буде, незважаючи ні на що, і допомагати їй у цьому повинні ми усі, її діти, і передусім молодь.
Більш докладніше з цими важливими історичними подіями нашої держави ви можете ознайомитись, переглянувши перегляд літератури , який цими днями організовано в читальній залі нашої бібліотеки.
24 серпня з 14 по 15 годину по місцевому радіо звучатиме година історії "Ми будували, вірили, творили", яку підготувала і провела бібліотекар Райчинець Н.Р. і, яка висвітлює всі передумови та, безпосередньо, самі події, які привели нашу країну до незалежності.
Від імені колективу бібліотеки-філії №4 прийміть сердечні вітання з нагоди всенародного свята - Дня Незалежності України.
Бажаємо нових успіхів у вирішенні нашого спільного головного завдання - побудови заможної демократичної процвітаючої України.
збігається із днем осіннього рівнодення, адже цей день — рухомий. Щороку його дата змінюється і коли Сонце входить у знак Терезів (19-23 вересня), настає осіннє рівнодення. У народі його називали Другою Пречистою, чи Другою Маткою. До нього колись пекли калачі, готували різні страви, влаштовували гостини, про які згадувалось і в давніх пам`ятках наших предків. Дівчата цього дня до сходу сонця молилися до Богородиці з проханням подати їм добрих і багатих женихів.
У день Воздвиження Чесного Хреста повсюдно дотримувалися посту. На Бойківщині того дня варили пісну картопляну юшку— «сапорок» і пекли пироги з яблук — «ябчаники». Згідно з народними повір`ями, у цей день земля «здвигається» до зими. Коли задзвонять церковні дзв
Богородиці. За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Перша Пречиста, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої.
І світ ясний, невечерній
3 вересня в читальній залі нашої бібліотеки відбулася виставка репродукцій картин Т.Г.Шевченка, де всі бажаючі могли ознайомитися з мистецькими творами нашого видатного земляка.
прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.
змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм земляком – художником І.Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху. Сошенко дав йому поради і консультації, а потім знайомив з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою),спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.
У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі, любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії “Живописна Україна” – “Дари в Чигирині 1649 року”, “Судня рада” і “Старости”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.
дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.Саме у Вільно, в "доширяєвський" період розвитку Шевченка, як художника, під впливом (в тій чи іншій мірі) вчителів-художників Верби, Рустемаса, Лампі, Смаковського були закладені основи його художньої майстерності. Свідченням того є малюнки митця, зокрема, "Погруддя жінки".
постійно перебуваючи під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Помер він самотнім у казенній комірчині, не здійснивши навіть природньої людської мрії про сімейний затишок у власному домі.
не мав він а ні краплини національної зарозумілості чи упередженості проти інших народів, і Україну любив, за неї стояв непохитно, і себе віддав не тому, що хотів її підняти над іншими народами, а тому, що хотів бачити її рівною з іншими у сім’ї світовій - "сім’ї вольній, новій".