Календар літературних і пам'ятних дат. Серпень 2015.

Гі де Мопассан - знайомий і незнайомий

(5 серпня 2015 року - 165 років з дня народження Гі де Мопассана)

Гі де Мопассан

(1850 – 1893)

Дитинство

Анрі-Рене-Альбер-Гі де Мопассан, знаменитий французький письменник, народився в Нормандії в 1850 році. Батько його був з розоривимся дворянином, а мати з культурної буржуазної родини. Подружжя розійшлося, мати переїхала в приморське місто Етрета. Все це знайшло своє відображення в його творчості.

Юність

В 13 років хлопчика віддали в духовну семінарію, він не зміг змиритися із суворим життям семінарії. В 16 років хлопець був відданий в ліцей, а в 20 Гі де Мопассан вступив на юридичний факультет, але почалася війна. Замість навчання хлопця направили на франко-прусську війну.

Повоєнне життя письменника

В Парижі молодий Мопассан працює службовцем десять років — спочатку в Морському міністерстві, а потім в Міністерстві громадської освіти, куди він був переведений в 1878-му році. Службу свою він зненавидів, називав в’язницею. Служба в міністерстві надихнула де Мопассана до новел «Спадщина», «В лоні сім’ї» та інших, в яких він висміював вульгарний світ дрібних чиновників, інтриганів і підлабузників. В 1883-му році рознощиця води Жозефіна Літцельман народжує йому сина, якого він не визнає. В наступному році народжується дівчинка, пізніше, в 1887-му — знову хлопчик, які так само не були ним визнані. В 1884-му Мопассан переживає роман з графинею Еммануелою Потоцькою, багатою світською дамою, обдарованою зовнішньо та внутрішньо.

Творчість

Слава письменника прийшла до Гі де Мопассана в 1880 році, після успіху «Пампушки». Завдяки цьому він виклопотав собі 6-місячну відпустку і повною мірою зайнявся творчістю. Своїми літературними наставниками письменник вважав Г. Флобера, Л.Толстого, І. Тургенєва. Флобер здавна був другом Мопассана. Практично всі свої твори де Мопассан написав у період 1880-90 року. Найзнаменитіші з них «Життя» і «Милий друг», які визнані одними з кращих в французькій літературі. . Гі де Мопассан — реаліст. У його творах докладний опис життя і побуту людей. Причому людей різних: дворян і простолюдинів, багатих і жебраків, освічених і «простих». Гі де Мопассан не боїться зачіпати гострі, болючі питання нашого суспільства. Крім того він хороший психолог. Письменник дуже тонко показує, практично «вивертає» душі своїх героїв, даючи читачеві шанс заглянути туди.

Смерть

Протягом останніх років життя у Мопассана розвинулася хвороблива любов до власної самотності, постійний страх смерті та певний вид параної. В ніч на 2 січня 1892 року Мопассан спробував накласти на себе руки, але служник підмінив кулі в його пістолеті на холості. Після цього він розбив вікно і намагався перерізати собі горло. 6-го січня Мопассан був шпиталізований в клініку доктора Еміля Бланша, де й помер від загального паралічу за місяць до сорока трьох років, 6-го липня 1893-го року, після вісімнадцяти місяців майже повного божевілля. Похований на цвинтарі Монпарнас в Парижі.

Для всіх єдиний

(23 серпня - День Державного прапора України)

Державний Прапор України - прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

У середині XVII ст., Після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.

Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.

22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період 1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.

Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформився як едінонаціональное на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.

24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. До цього День державного прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні.

(Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: «хох» - синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) - жовтий.)
До Дня Державного прапора України бібліотекарями читальної зали нашої бібліотеки був створений буклет "З жита і волошок наш прапор", який ми дарували всім відвідувачам протягом дня, щоб вони більше дізналися про історію виникнення нашого прапора.

 

Така дивовижна Україна

(24 серпня - День Незалежності України)

Дата 24 серпня пов'язана з прийняттям цього дня в 1991 р. Верховною Радою тоді ще Української РСР Акта проголошення незалежності України.

Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Цей короткий документ мав величезне значення, адже він заклав підґрунтя для побудови незалежної Української держави, яка була багатовіковою мрією нашого народу. До цього у XX ст. Україна робила кілька спроб утворити власну державу. Тут слід згадати Українську Народну Республіку, утворену відповідно до III Універсалу Української Центральної Ради 20 листопада (7 листопада — за старим стилем) 1917 р., та незалежну Україну, проголошену IV Універсалом 22 січня 1918 р. Варто згадати Західно-Українську Народну Республіку, утворену в листопаді 1918 р. та об'єднану з УНР Актом Злуки 22 січня 1919 р., і невеличку Карпатську Україну, яка, незважаючи на надзвичайно складну ситуацію, зважилася на проголошення 15 березня 1939 р. своєї незалежності та впала під ударами хортистської Угорщини. Треба відзначити також відчайдушну спробу відновлення Організацією Українських Націоналістів Української держави в зайнятому німецькими військами Львові З0 червня 1941 р., придушену окупантами.

Наприкінці 80-х рр. XX ст. склалися сприятливі умови для відновлення української державницької думки. Першим кроком у цьому напрямі було прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про Державний суверенітет України. Логічним продовженням процесу, започаткованого ухваленням цього документа, було прийняття Акта проголошення незалежності України. Воно було спричинене напруженою обстановкою в тодішньому Радянському Союзі. 19 серпня 1991 р. в Москві консервативними колами КПРС була здійснена спроба державного перевороту; Президент СРСР Михайло Горбачов був фактично усунений від влади, а контроль над країною намагався перехопити «Державний комітет із надзвичайного стану». Саме про ці події згадує Акт як про смертельну небезпеку. Однак нерішучість заколотників, а також опір переважної більшості населення їхнім планам спричинили поразку бунту. У цих умовах депутати українського парламенту прийняли рішення про необхідність проголошення Україною незалежності, що й було оформлено Актом проголошення незалежності України. Було вирішено закріпити документ проведенням республіканського референдуму, який був призначений на 1 грудня 1991 р. За його результатами, незалежність України підтримали 90,92 % виборців.

Цікаво, що вперше День незалежності України був відзначений у 1991 р., але не 24 серпня, а 16 липня. Річ у тому, що коли 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Державний суверенітет України, одночасно була ухвалена постанова про відзначення в цей день

свята, яке дістало назву День проголошення незалежності України. Свято Дня незалежності України було призначене на 24 серпня постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 р.
В читальній залі нашої бібліотеки до 24-ї річниці Незалежності було організовано перегляд літератури "Незалежність України: історія та перспективи"