Календар літературних і пам'ятних дат. Вересень 2014.

Ласкаво просимо до країни знань

Освіта це те, що залишається,

 коли ми забуваємо все, 

чому нас вчили раніше»

А. Ейнштейн

День знань — це, мабуть, єдине свято, яке одночасно є і загальним для всіх, і особистим для кожного. Першоклашки з ще не зовсім зрозумілим їм почуттям трепету, ховаючись за величезними букетами квітів, тримаючись за руки батьків, роблять свій перший крок на великому шляху знань, а новоспечені студенти вперше вступають у доросле життя. Учні шкіл, технікумів, коледжів, вузів, подорослішали за літо, відпочилі і засмаглі, знову зустрічаються зі своїми друзями і діляться враженнями про проведені літні канікули. Батьки, бабусі й дідусі проводжають своїх дітей та онуків у новий навчальний рік, де їх зустрічають вчителі та викладачі — люди, які ведуть їх до вершин знань. Та й у всіх інших є близькі або друзі, для яких свято День знань — подія актуальна і урочиста.

 «Учень подібний весляру, 

який гребе проти течії. 

Тільки він підніме весла, 

його починає зносити назад»

 Китайська мудрість

До речі, початок навчального року припадає на 1 вересня лише в кількох державах — це в основному країни колишнього СРСР (Білорусь, Україна, Казахстан, Молдова, Туркменістан, Вірменія, Прибалтика), а також Чехія і деякі інші країни Європи. В Італії цей день приходиться на 1 жовтня. У ряді країн немає єдиного для всіх закладів дня початку навчального року. Так відбувається, наприклад, у Німеччині, Іспанії та Франції. У США літні канікули закінчуються у другій половині серпня. А японські школи i ВУЗи й зовсім відкривають свої двері в перший день квітня!

Звичайно, головними винуватцями торжества в перший день осені є школярі — від першокласників з величезними бантами і оберемками квітів мало не вдвічі більшими себе, до вже зовсім дорослих старшокласників, які менше ніж через рік стануть абітурієнтами. 1 вересня вчителі знову перегортають класний журнал, беруть у руки крейду і задають домашнє завдання, а школярі вперше за три місяці чують дзвінок "для вчителя", слова "Хто сьогодні черговий?" І "Відкриваємо зошити, пишемо число".

 «У школі не можна всьому навчитися — потрібно навчитися вчитися»

 Мейєрхольд

І нехай вони скаржаться на те, що літо скінчилося і знову потрібно рано вставати, носити змінку, відповідати на уроках, робити домашку і кожен день бачити "цю училку"; але всі вони в душі відчувають радісні і святкові почуття, переступаючи поріг школи вперше в новому навчальному році, а хтось — перший раз у своєму житті. Через багато років ми з ностальгією і найтеплішими почуттями згадуємо цей знайомий з дитинства запах гладіолусів і хризантем, приємні клопоти щодо купівлі обновок до 1 вересня, Дня знань: зошитів у клітинку і в лінійку, цілої гори ручок, олівців, гумок і лінійок. Крізь роки чуємо привітальні слова директора школи і бачимо щирі посмішки вчителів та щасливі очі молодих батьків. Невже знайдеться хтось, хто хоч раз у своєму дорослому житті не хотів би навіть на хвилинку знову потрапити у свій світлий клас і знову підняти руку, щоб відповісти на питання вчительки чи сказати: "А можна вийти?"

У День знань 2014 року, як і щороку 1 вересня, вулиці українських та інших міст наповняться білими бантами, різноколірними букетами і загальним радісним відчуттям того, що попереду нова сторінка життя — цікава, барвиста і повна нових знань.

 «Освічена людина відрізняється від неосвіченої тим, 

що ніколи не вважає свою освіту закінченою»

 К. Симонов

Від свята до свята

(осінній цикл народознавчих свят) 

19 вересня - день чуда 

архангела Михаїла

Є в українському народному календарі день, коли відбуваються чудеса й всілякі загадкові пригоди. Це 19 вересня, коли православна церква згадує чудо Архістратига Михаїла — як у місті Хонех, у Фрігії, архангел врятував від зруйнування церкву — повернув у протилежний бік воду, якою мали її затопити. В Україні Архістратиг Михаїл є одним із найбільш шанованих святих, небесним покровителем Києва. В народній уяві св. Михайло постає славним воїном-захисником знедолених і немічних, і водночас суворим суддею: відводить душі померлих на небо і зважує на терезах їхні добрі й погані вчинки.

 Чудом у святі Архангела Михаїла священники вбачають саме спасіння людей. За переказами, наші предки в цей день намагалися дотримуватися посту, не працювати тяжко, адже святий Михаїл у вигляді бідного старця ходить по землі й перевіряє, як його шанують. "Михайлове чудо" народ вважає

"значущим", "суворим", й таким, що карає. Адже тих, хто в цей день працює, святий Михаїл змушує викидати різні "чудасії", кажуть люди. Натомість, служителі церкви переконують, що сприймання Архангела Михаїла, як грізного святого, є хибним. У підтвердження цього священник одного із чернівецьких храмів, Олег, зазначає: "Христос говорив, що добрі справи виконувати ніколи не гріх, так само як і сьогодні. Якщо хтось робить добру справу, Господь не приведе до гріха".

21 вересня - Різдво пресвятої Богородиці 

Двадцять першого вересня відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці, або у народі "Другої Пречисти". Це свято ще називають “осениною” – адже цього дня за народним календарем настає осінь.

За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді. Марія була обрана на роль матері Ісуса Христа, оскільки була дуже благочестива. Вона слухняно навчалася в монастирі, сумлінно вивчала Святе Письмо, а отже, якнайкраще підходила для виконання важливої місії народження Сина Божого.

Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Це свято, очевидно, успадковує давнє арійське свято Рожениць, коли наші предки висловлювали подяку “польним духам”, тобто опікунам нив та врожаю, дідам-ладам, які спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали.

Жiнки, в яких немає дiтей, справляють обiд i запрошують бiдних — «щоб молилися Богородицi за їхніх дiтей». Такi жiнки також замовляють службу Божу в церквi, а пiсля богослужiння запрошують людей до себе на обiд.

Кажуть, що молитви до Пресвятої Богородиці майбутніх матерів про здоров’я та щастя дітей, на яких вони чекають, у цей день мають особливу силу.

  

27 вересня - Воздвиження Чесного Хреста

"Величаємо Тебе, життєдавче Христе, 

і почитаємо хрест Твій Чесний, 
що ним Ти спас нас від неволі вражої"
(Величання на утрені празника)

"Почитання святого Господнього хреста, — каже слуга Божий митрополит Андрей Шептицький у своєму посланні про святий хрест, — це одна з найважливіших сторінок почитання Бога-Чоло­віка... Знак святого хреста, роблений на собі, це один з найстарших звичаїв християн".

Святий хрест це вічно живий символ безконечної Божої любо­ви до нас, грішних, символ Христової жертви, символ нашого від­куплення і спасення, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Віддаючи честь святому хресту, ми віддаємо честь Хрис­товій жертві, мукам і смерті. Кладучи на собі знак святого хреста, ми кожного разу визнаємо свою віру в нашого Спасителя.

Східна Церква так високо почитає святий хрест, що встано­вила в його честь аж кілька празників у році. Найбільший празник у честь святого Господнього хреста — це празник Всесвітнього Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста.

30 вересня - Всеукраїнський 

День Бібліотек

Перші бібліотеки в Київській Русі почали відкриватися при церквах і монастирях після ухвалення в 988 році християнства. Найбільшою і найбагатшою у той час була бібліотека Софії Київської, заснована у 1037 році Ярославом Мудрим. У цілому в бібліотеці налічувалося до 900 томів рукописних книг - грандіозна для середньовіччя кількість.

 Книги, які виходили з майстерень Софійського собору, стали основою інших бібліотек, зокрема величезної бібліотеки Печерського монастиря, яка з кінця ХІ ст. стала найбільшим центром культурного життя Київської Русі.

дв Під час монголо-татарського нашестя книги загинули у війнах і пожежах. З тих часів збереглися лічені екземпляри бібліотеки Софії. Найвідоміші: Рейнське євангеліє (яке донька Ярослава Мудрого Анна вивезла до Франції з Києва). На цій книзі приносили присягу французькі королі, а нині дають клятву президенти Франції, Остромирове євангеліє (1056-1057), а Ізборники 1073 та 1076 рр.., Мстиславове євангеліє XII ст.

У Західній Україні активний бібліотечний рух починається зі створення галицько-волинського князівства (приблизно з ХІІІ ст.). При дворі князя Володимира Васильковича - книжника і філософа - існувала величезна книжкова майстерня.

 академії. У XVIII ст. значні бібліотеки мали заможні благородні пологи, козацька старшина, єпископи, монастирі, різні школи.
 

 У другій половині з появою книгодрукування в середині XV ст. відбуваються значні зміни у всьому європейському книговиданні і, звичайно, у бібліотечній справі. Значний розвиток бібліотеки набули в XVI ст., Великі книгосховища з'явилися при школах в Острозі й у Львові. У XVII ст. організована бібліотека Київської ині ХІХ - на початку ХХ ст. в Західній Україні, яка входила на той час до складу Австро-Угорщини, діяла мережа культурно-освітніх осередків «Просвіта». Це суспільство вже в 1914 мало по всьому краю 78 філій, 2944 читальні. У 1914-му власні читальні діяли в 75% українських населених пунктів Галичини, в 1939-му мережею філій та читалень «Просвіти» було охоплено 85% західноукраїнських земель.

 У радянські часи бібліотечна справа стала частиною державної політики.
 

 Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Серед ведучих - Національна бібліотека імені України В.І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна історична бібліотека України та інші.

 Кількість бібліотечних працівників перевищує 52 870.