Результати конкурсу

Подяка за участь в обласному конкурсі відеороликів

В рамках обласного конкурсу відеороликів серед юнацтва, присвяченого 100-річчю Вільного Козацтва, працівниками нашої бібліотеки було створено відеоролик «Рід Скоропадських – уманський ракурс». В основі фільму – краєзнавчі дослідження наукового співробітника Уманського краєзнавчого музею Мінової І.О. стосовно сім’ї Скоропадських та матеріали щоденників П.Ф. Курінного за 1918 – 1922р.р. з  книги «Умань та уманчани очима П. Ф. Курінного».

За підсумками конкурсу наша бібліотека була відзначена дипломом учасника конкурсу та пам’ятним подарунком. 

Календар літературних і пам'ятних дат. Лютий 2018

Світогляд Жюля Верна

(8 лютого 2018 року – 190 років від дня народження Жюля Верна)

   Я не можу не працювати.

Праця – це моя життєва функція.

Коли я не працюю, я не відчуваю в собі життя

Ж. Верн

     Жюль Габріель Верн народився 8 лютого 1828 в місті Нант (Франція) в сім’ї адвоката.

     У 8 років Жуль Верн почав навчання спочатку в семінарії Сен-Станіслав, а потім в Нантському ліцеї, де він отримав класичну освіту, що включала в себе знання грецької та латини, а також риторику, співи та географію.

     У 1849 році Жуль Верн отримав ступінь ліценціата права, так як батько-адвокат наполягав на отриманні юридичної освіти. Але Жюль Верн не починав адвокатську практику, адже під час навчання почав писати пєси, оповідання, комедії.

      Вперше його п’єса була поставлена в 1850 році, а першим надрукованим твором став роман із серії «Незвичайних подорожей» в 1863 році. З тих пір Верн випробував безліч професій, але не переставав писати.

       10 січня 1857 року Верн одружився з Онориною де Віане, молодою вдовою з двома дітьми. Він з сім’єю мешкав у великому заміському будинку та іноді плавав на яхті.

      Перший роман Жюль Верна приніс йому великий успіх. Надихнувшись позитивними відгуками , письменник продовжив створювати пригодницькі романи, просочені науковими чудесами . Верн постійно подорожував: по США, Середземному морю, об’їздив майже всю Європу. 

      За свою біографію Жюль Верн написав 66 романів, безліч повістей, п’єс. Безліч романів Жюль Верна були екранізовані. Серед відомих його творів — «Таємний острів», «П’ятнадцятирічний капітан», «Подорож до центру Землі», «Із Землі на Місяць», «Діти капітана Гранта», «20000 льє під водою», «Навколо світу за 80 днів» та багато інших.

       У 1871 році Жуль Верн оселився в Ам’єні, а у 1888 році його обрали радником.

       У 1886 племінник письменника Гастон, який страждав на параною, вистрілив Жулю Верну в ногу. Поранення було настільки важке, що письменник не міг рухатися до кінця свого життя.

       В останні роки життя у Верна виникли проблеми зі слухом, сильний діабет вплинув на зір — Жуль Верн майже нічого не бачив.      

       Помер Жуль Верн 24 березня 1905 року.

О рідна мово ти моя, як любо ти звучиш

(21 лютого – Міжнародний день рідної мови)

       21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.

       

    Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. 

    Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кілька тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із 6000 мов, які нині існують, половина з них знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.

Книги - ювіляри 2018 року

Поринь у світ книжкових героїв

Кожен день нового року дає хороший привід заглянути до книжок, перечитати кращі твори зарубіжної та вітчизняної літератури, ближче познайомитись із біографією тих, завдяки котрим в значній мірі збереглась світова культура.

2018 рік відрізняється великою кількістю книг-ювілярів. Не можливо охопити в одній виставці інформацію про усіх письменників, твори яких у цьому році святкуватимуть ювілей. Тому в нашій бібліотеці – філії №4 експоновано книжкову виставку «Книги - ювіляри 2018 року», де наш читач може ознайомитись із ювілеями найвідоміших творів українських письменників і поетів та всесвітньовідомих книг світової літератури.

 Запрошуємо всіх, хто бажає, завітати до нашої бібліотеки та поринути у світ книжкових героїв, які протягом багатьох поколінь навчають нас бути людяними, сміливими, чесними і товариськими. 

29 січня - День пам'яті Героїв Крут

                    Згадаймо юність, що горіла в Крутах

29 січня виповнюється 100 років з дня трагедії під Крутами. Юнаки - курсанти показали взірець патріотизму та відваги в нерівному бою із більшовиками за незалежність нашої Батьківщини. В нашій бібліотеці експоновано історичну виставку до Дня пам'яті Героїв Крут та по місцевому радіомовленню звучатиме радіопередача «Крути: найбільше важить слово правди».

22 січня - День Соборності України

"України ми ж не прагнем десь - на Вкраїні хочем України"

22 січня в нашій країні відзначають День Соборності. В цей день був проголошений Акт злуки Українських земель: Акт воз'єднання України в одну соборну державу. В нашій бібліотеці діє виставка, де відображені матеріали стосовно державотворення на шляху до соборності, який пройшла наша рідна ненька-Україна. А також серед наших користувачів був організований перегляд відеоматеріалу "України ми ж не прагнем десь - на Вкраїні хочем України", який присвячений темі неподільності та цілісності нашої держави.

25 січня 2018 року - 80 років від дня народження В.Висоцького

«Я, конечно, вернусь – весь в друзьях и мечтах»

 (25 січня 2018 року – 80 років від дня народження 
В. Висоцького)

… Я не люблю уверенности сытой,

Уж лучше пусть откажут тормоза!

Досадно мне, что слово «честь» забыто

И что в чести наветы за глаза …

В. Высоцкий

     Великий актор, поет і співак Володимир Висоцький народився в Москві 25 січня 1938 року. Рідний батько Володимира пішов з сім'ї, коли тривала Велика Вітчизняна війна. Після цього мати вдруге вийшла заміж, але стосунки з вітчимом у юнака не склалися. За деякий час після другого заміжжя матері він пішов жити до батька. Три роки Володимир разом з новою родиною батька жив у Німеччині, а потім знову повернувся до Москви.

     У 1955 році Висоцький вступив до Московського інженерно-будівельного інституту. Однак перспектива стати інженером не надто приваблювала хлопця, тому він покинув навчання і вступив до МХАТ. Через 4 роки Володимир зіграв свою першу роль у фільмі — це була картина «Однолітки». У 1959 році на сцені студентського клубу МДУ прозвучали перші пісні артиста.

         За своє життя Володимир Висоцький зіграв близько 30 ролей в кіно. Його найвідоміші фільми — «Вертикаль», «Небезпечні гастролі», «Дон Жуан», «Единственная», «Розповідь про те, як цар Петро арапа женив». Але найголовнішою роллю в його житті стала роль Гліба Жеглова у телесеріалі «Місце зустрічі змінити не можна».

     Актор грав в театрі на Таганці, написав і виконав майже 700 пісень. Його музика була неймовірно популярною і залишається такою дотепер. Висоцького обожнювали за глибокий сенс його пісень і неймовірну енергетику, якою він надихав людей.

Третьою дружиною та музою Висоцького стала Марина Владі.

«Люблю тебя сейчас, не тайно – напоказ…”»

Марине Влади

Люблю тебя сейчас, не тайно – напоказ.

Не «после» и не «до» в лучах твоих сгораю.

Навзрыд или смеясь, но я люблю сейчас,

А в прошлом – не хочу, а в будущем – не знаю.

В прошедшем «я любил» – печальнее могил,

Все нежное во мне бескрылит и стреножит,

Хотя поэт поэтов говорил:

«Я вас любил, любовь еще, быть может…» …

     Борючись з режимом, він захопився алкоголем і наркотиками. Це згодом і вбило його.

     Помер Володимир Висоцький 25 липня 1980 року.

     До 80-річниці від дня народження Володимира Висоцького, на абонементі бібліотеки оформлено ретро - ілюстративну книжкову виставку "Я, конечно, вернусь - весь в друзях и мечтах", присвячену життю та творчості актора, поета, автора та композитора.

Календар літературних і пам'ятних дат. Cічень 2018.

Співа моя душа, прозора і крилата, любові сповнена до всього і усіх

(6 січня 2018 року – 120 років від дня народження 

В. Сосюри)

     Володимир Миколайович Сосюра — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР.

Життя покладене на вівтар України

(6 січня 2018 року – 80 років від дня народження В.Стуса)

     Народився 6 січня 1938р. в хліборобській родині в с. Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961р. викладає українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі. У 1963р. вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді. За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури. Відтоді не надрукували жодного рядка. У 1965р. одружився з Валентиною Попелюх, та народився син Дмитро. У 1970р. на похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві. У Брюсселі виходить його перша книжка «Зимові дерева». У 1972р. разом з іншими укр. поетам  його було заарештовано й засуджено. Ув’язнення відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну відправили у заслання. Після повернення відмовився від радянського громадянства. У 1979р. повертається та працює у Києві. У 1980р. знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 28 серпня 1985р. його відправили у карцер, де він оголосив голодування. У ніч із 3 на 4 вересня 1985р. помер.

Твори:

- Зимові дерева

- Крізь сотні сумнівів я йду до тебе- Господи, гніву пречистого...

- Дорога болю: поезії

- О земле втрачена, явись...

- Мені зоря сіяла нині вранці

- Як добре те, що смерті не боюсь я...

Творчість:

- збірка «Круговерть»

- збірка «Зимові дерева»

- збірка «Веселий цвинтар»

- збірка «Палімпсести»

- збірка «Свіча в свічаді»

- збірка «Птах душі»

- збірка «Дорога болю»

Нарис життя і творчості

(23 січня 2018 року – 235 років від дня народження Стендаля)

     Анрі-Марі Бейль народився 23 січня 1783 року в місті Ґренобль. Він відомий під псевдонімом Стендаль. Його батько був адвокатом, а мати померла, коли йому було 7 років. Дитинство Стендаля було нещасливим, він страждав від браку уяви в свого батька. Його вихованням займалися тітка і католицький абат Ральян, яких він недолюблював.

     1797 року Стендаль вступив до Центральної школи у Ґреноблі. Там він захопився математикою. Він мав намір продовжити навчання в Політехнічній школі у Парижі, але не так і не вступив туди. Невдовзі після перевороту 18 брюмера (9 листопада 1799 р.) Стендаль прибув до Парижа. Він потрапив до французької армії Наполеона. Більше року Стендаль прослужив лейтенантом, брав участь у бойових діях в Італії, Росії та Німеччині. Навіть після відставки він підтримував стосунки з цивільною і військовою адміністрацією, працював на них до самого падіння Французької Імперії.

     Після падіння Наполеона та повернення до влади Бурбонів Стендаль нарешті вирішив виїхати з Франції. Він перебрався до Італії, де з захопленням почав вивчати італійське мистецтво. Його перша книга про мандри була опублікована у 1817 році. Це була перша його робота, підписана псевдонімом "Стендаль". Він був закоханий у Матільду Дембовську, але цей роман закінчився нещасливо. Меттерніхська поліція вигнала його з Мілану за підозрою в участі у повстаннях карбонаріїв, тому у 1821 році він знову переїхав до Парижа. Він заробляв на життя, працюючи в різних салонах в місті. У нього був палкий роман з герцогинею Клементиною Кур'є. Стендаль написав герцогині 215 любовних листів, де зізнавався їй у коханні. У 1822 році було опубліковано його книгу "Про кохання". В основі сюжету були його стосунки з Матільдою та романтична пристрасть, що їх поєднувала. Така тема була провідною в багатьох роботах Стендаля. Він був романтичним реалістом. На його честь навіть названо "синдром Стендаля" - стан, коли в людини пришвидшується серцебиття і паморочиться в голові, якщо забагато часу споглядати прекрасне мистецтво або щось неймовірно красиве. Саме так Стендаль описує свої переживання від поїздки у Флоренцію в книзі "Неаполь і Флоренція: мандрівка з Мілану до Реджо".

     Він присвячував свої книги "кільком щасливцям", маючи на увазі декількох справді близьких йому людей, які розуміли його творчість. Твори Стендаля сповнені іронією і психологізмом. Він любив музику, особливо відомих композиторів Чімароза, Моцарта і Россіні. Він навіть написав біографію Россіні в книзі "Життя Россіні", опублікованій у 1824 році. Інші твори Стендаля: "Арманс" (1827), "Червоне і чорне" (1830), "Люсьєн Левен" (1894), "Пармський монастир" (1893). Крім цього він написав незавершений роман "Рожеве і зелене" (1837), "Італійські хроніки"(1837-1839) і "Абатиса з Кастро" (1832). Стендаль також написав біографію Наполеона, опубліковану під назвою "Життя Наполеона" у 1829 році.

     Стендаль помер від розриву аневризми аорти 23 березня 1842 на вулиці в Парижі.